або Верховний Педагогічний Суд.

      Дійові особи

      Автор.

      Хор (І ведучий, II ведучий, вчитель Сидорук та інші. Хор у різних картинах стає то Хором учителів, то Хором учнів, то Хором відвідувачів).

      Вчитель.

      Його мати.

      Його дружина.

      Мар’яна – вчителька, Дівчина-Казка (вона ж у маренні Вчителя – Віра Сулима).

      Вальтер Функе – німецький педагог (він же в маренні Вчителя – гестапівець Функе).

      Суханов.

      Мещерський.

      Бляха-Муха.

      Дружина Бляхи-Мухи з сином.

      Горпина – шкільна прибиральниця, мати Мар’яни.

      Макаренко.

      Сковорода.

      Песталоцці.

      Януш Корчак.

      Лікар.

      Пролог

Автор

      Я – автор цієї кантати,

      Цієї сурми колажу. Не слів.

      Субординація сюжету лише моя.

      А все, що сталось, – не в мені, а в логіці

      Подій живих, які пішли від нього —

      Героя нашого. Я ледь гамую

      Всі вчинки хору й дійових осіб,

      Які на диво просто суверенні.

      Чому без себе я не обійшовся?

      Чому потрібен Дантові Вергілій?

      Коли себе відчую зайвим – зникну геть.

      На себе хукну – і мене нема.

      Тож прошу – хор.

      Входить Хор. В ньому – І ведучий і II ведучий.

I ведучий

      Тут все можливе.

      Поему можна просто розсюсюкати.

      Роман розвергати на тисячу сторінок.

      Але от драму? Або ще трагедію?

      Даруйте, Авторе, – не та основа!

      Та й надто все ще… сьогоденне надто,

      Все клекотить, але не ті параметри…

II ведучий

      Таж кожен вчитель – це суцільна драма.

      Це вузол всіх вітрів, що дмуть зівсюди.

      А ще такий, як Вчитель наш.

      Таж кожен крок і кожен його намір —

      Це вибухівка, стиснута, спресована

      Характером тонким і волею могутньою.

      Давайте, Авторе, поволі розберемось.

      Тож чим бомбардуватимем

      Ядро характеру? Який прискорювач сюжету?

Автор

      Так от – беру Учену Установу

      І слухаю розмову найбуденнішу.

      Ви, Хор, мені допомагайте з тактом,

      Щоб чули всі, бо це важливо надто.

      Бо ж скоро гість з Німеччини приїде,

      Той вчитель молодий у Павлищани.

      Отож Чистилище Учене перед ним.

      Тож, прошу. Голоси.

      З Хору виходять голоси.

I голос

      Та це ж фантом!

      Та це ж суцільна вигадка!

      Такий собі маяк!

      Надували його, надували —

      І от, бач, надули! Світиться вже. Є!

II голос

      Страшенно суперечлива людина.

      Якось до нас приїхав – в Установу.

      Замовили в готелі йому місце.

      Ви знаєте, він там не ночував,

      Він просто на вокзалі переспав!

      Коли ж поїхав був на Кубу,

      Собі нічого не купив, дивак, —

      Ані дружині,