Норма. Софі Оксанен

метро приходила та йшла геть, кийки, бронежилети та берци, відкрито, закрито, всередину, назовні, попередження про зачинення дверей, вагони мандаринового кольору, знайома з телевізору посмішка повара, березові лавки на пероні, товсті оксамитові спідниці фінських циган, пиво в руках, зруйновані від «метадону» зуби, люди, що їдуть у відпустку чи з неї повертаються, валізи на коліщатках, бездомні кишенькові злодії та побляклі поліетиленові пакетики, ефектні портфелі, які поспішають на роботу, жваві кроки, хрумкі від миючих засобів спідниці, тільки-но розпаковані несповзаючі капронові колготки без пальців для ніг, свіжі набійки, примноження індійського та російського волосся, а між ним малайзійського, клей, таблетки «мелатоніну», гормонотерапія, філе та більш дорогі бальзами для волосся. Остання станція мами.

      Пролетіла половина дня. Уповільнюючи кроки, мати вже не бачила пересічних людей на платформі, їх прихорошеного єства, не відчувала запах дешевої туалетної води, тих, хто не користувався дезодорантом, необрізаного волосся, перебитого вчорашнім напівфабрикатом та пивом запаху поту, кока-коли та гірчиці. Вона не помічала сомалійських дівчат та чарівного мерехтіння світла у їхніх в’язаних хустинках, швидкого зростання кількості переселенців, батьків-домогосподарів зі своїми дитячими візочками, зовсім новеньких тенісних черевик, загорнутих штанин та франтських картузів. Вона не відчувала фіміам прийшлих чілійців, солодкість квітки.

      Ложки, які зберігалися у морозилці, були охолоджені для очей, котрі від плачу стали, наче пухкі пташині яйця, але ефект уже вщухнув. Ложки були частиною маминих порад для краси. В молодості вони з Хеленою частенько ними користувалися також для вій. Норма потерла пальцями очі. Всі ці люди, вся ця метушня. Всі, хто був в метро, дізналися про все до неї. Дізналися, що щось сталося, прийшли на перон, і їм прийшлося знову підніматися вверх на вулицю, щоб сісти на трамвай чи автобус. Усі вони дізналися в момент, коли це трапилося, а вона в той час укладала волосся Лореалівським спреєм «Ельнетт» та бажала, щоб переговори про співпрацю вже скінчилися. Сотні людей сварилися через те, що треба було міняти маршрут та через своє запізнення на роботу чи зустріч, і вони вже все знали до неї.

      Декілька років тому вони з мамою пережили таке разом. Вони їхали потягом до Гельсінкі і раптом волосся Норми почало крутитися.

      Місця були вибрані у вагоні для людей з алергією, завдяки чому зайвих факторів роздратування не було, тому їй просто було не по собі. Мати запропонувала коньяк, і саме в той момент потяг зупинився. В об’яві не вказали на причину зупинки. Але всі пасажири розуміли, що з колій збирали залишки людського тіла. Всі, хто був всередині, дізналися про це раніше, ніж близькі та родичі того, хто під нього потрапив. Мати побачила її реакцію і, не зважаючи на те, вибрала такий брутальний спосіб – з усіх станцій метро саме ту, звідки Норма їздила на роботу. Якби вона не ночувала у випадкового знайомого вдома, їй довелося б прийти на