Норма. Софі Оксанен

Елізабет, художник Данте Габліель Розетті, відкрив, що його жінка померла від передозування опіумом через шість років після її смерті. Розетті хотів отримати назад свою збірку віршів, яку він в пориві романтичного вдівця поховав разом з дружиною. Його кар’єра була тоді на спаді і поховані вірші були потрібні для того, щоб знову стати на ноги і засяяти своєю зіркою. Норма з легкістю знайшла саме цей момент з біографії Сіддал, бо на сторінці була маленька закладка. Там не було якогось повідомлення, картинки чи підкреслення. Таке саме було і в інших книгах Сіддал. Закладена сторінка і нічого більше.

      Історія Елізабет позбавила Норму самокатування. Це допомогло їй зрозуміти, що нещасні випадки та самогубства не є лише заради того, щоб вони сталися, не є найбезнадійнішою точкою буття людини. Через це, коли Розетті відкрив труну, вона була заповнена мідними кучерями Елізабет.

      На противагу поетичній збірці, вони за весь той час збереглися незіпсованими і заповнили всю труну. У випадку, якщо б Норма померла так, що її тіло зберіглося цілим і його б знайшли, з нею було б таке саме. За цим пішли б жахливі заголовки, папараці, які лізли б з усіх вікон, та лікарі, котрі вже типізували бородатих жінок, як наслідки гіпертрихозу або генетичних помилок. Цього вона не хотіла. Вона б не хотіла потрапити до лабораторії, де її розріжуть на частини. Тому у неї завжди з собою був маленький папірець, де зазначалося, що у випадку, якщо з нею щось трапиться, вона просила зв’язатися з Анітою Росс. Тому вона завжди підтримувала в квартирі порядок на випадок, якщо несподівано заявиться хазяїн будинку або поліція. У будинку мали ремонтувати вікна, але подібні речі не турбували Норму. У неї вдома не було видимих знаків проживання там дивної жінки, і більше не було волосяного пилу.