7
Відзначимо, що мандрагора в народних магічних віруваннях пов’язана, окрім іншого, з любовною магією (від приготування приворотних напоїв до застосування її «парфумерних» можливостей – вважалося, що запах мандрагорового листя має збуджувальний ефект).
8
Ярпен Зігрін має на увазі «коекзистенція», від лат. «existencia», «існування»; буквально – «співіснування».
9
Кеннет, прозваний Пильщиком – а цей Рубайло прізвиськом своїм завдячує назві комахи-шкідника Cephus pygmaeus, так званому «хлібному пильщику».
10
Ніщука – ім’я одного з Рубайл походить від польської назви реліктової риби-хижака – панцирної щуки (Lepisosteus), що збереглася у Центральній Америці.
11
Ієрофант – у стародавніх греків – старший жрець в Елевсинських містеріях; назва походить від грецького «hierophantes» – «той, хто знає майбутнє». Пізніше – жрець або священик високого рівня.
12
Слово створено за такими самими правилами, що й знайоме вже читачеві «вовкулаки»; інакше кажучи, мова йде про щурів-перевертнів
13
За народними уявленнями, троль найчастіше ховається під мостом і вимагає плату за проїзд; інколи йдеться про те, що саме тролі ті мости й будують.
14
Усі нижчі казання Ейка з Денесле є парафразом із біблійних образів, зокрема з Апокаліпсиса Івана Богослова.
15
Підкидьком зветься ельфійська дитина, якою батьки, згідно із народними віруваннями, можуть підмінити дитину людську; цю обра́зу відьмак буде чути на сторінках циклу неодноразово.
16
За звучанням найближчим відповідником цій істоті є одна з двох назв старовинного гігантського кита-базилозавра (Zeuglodon cetoides, він же Basilosaurus).
17
У середньовічному місті лазня вважалася не тільки місцем, пов’язаним із гігієною, але й місцем розпусти (це уявлення настільки вкорінилося, що лазебник неодноразово згадували в церковних проповідях та казаннях як гріховну територію; іконографія ж лазні майже обов’язково включала в себе зображення чоловіків і жінок, які сидять в одній балії).
18
Делінквент (від лат. «delinquens» – правопорушник) означає особу, яка порушує правові норми. Стосовно ж ганебного стовпа, то практика його використання як засобу покарання була широко розповсюдженою протягом усього Середньовіччя, а подекуди й за часів ранньомодерної доби. До ганебного стовпа приковували за незначні порушення, що не потребували жорстокіших тілесних покарань, делінквент же стояв біля нього або прикутий ланцюгом за нашийник, або в колодках.
19
Староста – треба мати на увазі, що слово «староста» використовується у циклі в трохи незвичному для нас контексті. Це не виборний голова територіальної сільської громади (ним є війт), а урядник, поставлений центральною владою (королівською чи князівською). Він контролював міську скарбницю, судочинство й поліцейську владу, мав так зване «право меча» – можливість