У бійцівському клубі ви побачите покоління чоловіків, вихованих жінками.
Тайлер стоїть під світлом єдиної лампочки в чорноті підвалу, повного чоловіків, у час по півночі й виголошує решту правил: битися сам на сам, один бій на раз, без взуття й голими по пояс, бої тривають стільки, скільки потрібно.
– І сьоме правило, – горлає Тайлер, – якщо ти вперше в бійцівському клубі, ти мусиш битися.
Бійцівський клуб не порівняти з футболом у телевізорі. Там ти бачиш гурт незнайомих тобі чоловіків, які на іншому кінці світу зчіпляються одне з одним. Супутникова трансляція з двохвилинною затримкою, що кожні десять хвилин переривається рекламою пива або заставкою телеканалу. Після того як ти був у бійцівському клубі, дивитися американський футбол – це те саме, що дивитися порнографію, коли можна мати прекрасний секс.
Бійцівський клуб спонукає тебе відвідувати тренажерний зал, коротко стригти волосся та обтинати нігті. У залах, до яких ти ходиш, повно тих, хто хоче виглядати як чоловік, так наче, чоловік ти чи ні, визначатиме скульптор або фотограф-рекламіст.
Як каже Тайлер, накачаний вигляд має навіть повітряна кулька.
Мій батько ніколи не ходив до коледжу, тож було страшенно важливо, щоб туди ходив я. Закінчивши коледж, я зателефонував йому по міжміському і спитався, що далі.
Батько не знав.
Коли мені виповнилося двадцять п’ять і я влаштувався на роботу, знову міжміський, і знову я запитав, що далі. Батько не знав, тож сказав одружуватися.
Я хлопець, якому тридцять років, і я не певен, що інша жінка – це відповідь на всі мої запитання.
У бійцівському клубі йдеться не про слова. Декотрі мусять битися щотижня. Цього тижня Тайлер пустив до підвалу тільки перших п’ятдесятьох. Решті – зась.
Минулого тижня я обрав собі супротивника, і ми стали до бою. Либонь, у хлопця був тяжкий тиждень. Він заламав мені руки за спину подвійним нельсоном і товк головою об бетонну підлогу, аж доки зуб не прохромив наскрізь мені щоку, око спухло так, що вже й не розтулялось, а обличчя було заюшене кров’ю. Я сказав «досить», а коли підвівся й глянув униз, побачив на підлозі кривавий відтиск половини свого обличчя.
Тайлер стояв поруч, і ми разом дивилися на слід мого рота у формі великої О, забризканий довкола кров’ю, і на вузесенький проріз мого ока, що позирало на нас із підлоги. Тайлер каже:
– Круто!
Я тисну своєму супротивникові руку. Славний бій, кажу.
А той у відповідь:
– Повторимо за тиждень?
Попри набряки на обличчі я силкуюсь усміхнутися. Поглянь на мене, кажу я. За місяць, не раніше.
Ніде життя не є таким справжнім, як у бійцівському клубі. Коли під світлом єдиної лампочки лишаєтесь тільки ти і той, другий, оточені зусібіч юрбою, що дивиться на вас. У бійцівському клубі не йдеться про те, хто виграє чи програє. У бійцівському клубі не йдеться про слова. Ось до клубу вперше приходить