Мій поперек ніби хто огрів ломакою, коли різноока Катерина зайшла по сіль до крамниці й, косячи синім, підморгнула зеленим:
– Маєш, Зіно, залізні нерви…
– Тобто? – насупилася, бо терпіти не могла цю місцеву відьму-пліткарку.
– Та все містечко гуде про те, що твій Назар від коханки не вилазить… – насмішкувато заголубіло зелене око Катерини.
– Яка ще коханка? – обурилася на потіху черзі в магазині.
– Ой, а ти ж не знала? – удавано схарапудилася пліткарка, схопила пачку солі й накивала п’ятами.
Ледь стрималася, щоб не закидати її худу спину консервами й учорашніми буханцями, твердими, як камінь. Наступні покупці присоромлено намагалися не дивитися мені у вічі. Моя ліва повіка нервово сіпалася, і якби мене в ту хвилину щось запитали, відповіла б затинаючись.
Удома довго шаруділа сторінками книжечки. Потрібне закляття швидко знайшлося, але воно було страшним навіть для мене і я відмовлялася його застосувати, тому що воно мало хвіст із незрозумілих побічних ефектів. Та все ж таки пересилила себе й наважилася.
Хвіст ляснув Назара по серцю через три роки.
9 Ксенька
Остаточно вирішила поїхати в містечко Д. і зустрітися з родичами. Гроші на поїздку здобула не зовсім чесним шляхом. Поцупила у Варварки кілька комплектів чоловічого спіднього (вона потім подумала, що забула їх покласти в сумку ще на ринку в Білорусі після купівлі) та продала.
Зробила це доволі підло – угадала, коли до нашої квартири мав прийти постійний покупець, дядько Вано. Це для мене він був дядьком, для Варварки ж – просто Вано. Цей вусатий підтягнутий курдупель-грузин запав на пишні Варварчині форми й заходив щоразу після повернення дівчини з чергового вояжу нібито за обновками, а насправді – щоб попідбивати клинці.
Я перестріла Вано в провулку між двома висотками (вони були такими в масштабах нашого райцентру), у якому постійно дули протяги. Грузин був здивований, коли запропонувала йому придбати білизну, за яку заломила ціну втричі вищу, ніж зазвичай просила Варварка.
Вано спробував відмовитися, але я запевнила, що це йому передала моя сестра. Чоловік із невдоволеним виглядом заплатив мені за товар та поцікавився, чому не можна прийти до нас додому й там придбати. І тут мене понесло.
Зі стражденним виглядом правдолюба повідала очманілому Вано, що Варварка насправді на дух його не переносить і таким чином вирішила відшити набридливого клієнта назавжди. Це зачепило грузина за живе – раніше такого «ляпаса» від жінки він не отримував.
Вано покрутив вусами, попрощався й пішов туди, звідки прийшов. Я насмішкуватим поглядом провела його й зовсім не переймалася, що глибоко образила дядька. Адже я зовсім не брехала, коли казала, що Варварка його терпіти не може.
Наступним кроком було вгадати, коли можна буде безперешкодно чкурнути в містечко Д. Свою поїздку запланувала на весняні канікули. Заздалегідь дізналася, що через пункт призначення йде