Богиня і Консультант. Володимир Єшкілєв. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Володимир Єшкілєв
Издательство: Фолио
Серия:
Жанр произведения: Современная зарубежная литература
Год издания: 2009
isbn: 978-966-03-7457-7
Скачать книгу
так? А як же бути з тими кілерами, яких ти, крутий брате, по цигарки посилав?

      – Саме це питання ти хотів мені задати?

      – І це теж.

      – Тоді задавай наступне.

      – Наступне… Ок, брате, ти з’їхав з теми. Я тебе зрозумів. Ось воно, наступне питання: чому ті, хто шукав реліквію у квартирі, відразу взяли і вбили Боба з Іркою? Чому вони не спробували їх допитати?

      – Це ти задав мудре питання, брате. Я теж про це думав. І твердої відповіді в мене нема. Є кілька припущень. Перше: вони вважали, що Боб з Іркою не знають, де реліквія…

      – Сумнівно.

      – Отож-бо, сумнівно… Я цю версію майже відкинув. Друга версія, яка мені особисто подобається: вони були на сто двадцять відсотків впевнені, що реліквія у квартирі. Хтось їх у цьому впевнив ще до нападу.

      – Хто?

      – Я боюся помилитися, але думаю, що Ірка.

      – Ірка?

      – Це лише припущення… Не виключено, що все було зовсім не так, що насправді вони чинили опір, кричали. Кілерам довелося їх вбити до початку допитів. Це вже третя версія.

      – Ти казав, що кілери були профаками.

      – У цих справах навіть профаки не можуть гарантувати, що все піде за сценарієм. До речі, до обшуку вони не були готові.

      – Але ти казав, що шукали вони ретельно.

      – Ретельно, так. Але ретельність теж буває різною. Можу тобі точно сказати: вони не мали інструментів для справжнього обшуку. Відповідно, не зондували каналізацію і вентиляційні отвори глибше, ніж на півтора метра.

      – Не мали зонда?

      – Маєш рацію. Не продивилися зондом. Лише пхали шматок дроту. Я був потім у квартирі. Бачив той дріт. Він там досі валяється. Також вони не мали спеціальних голок для проштрикування м’яких частин меблів. Тому роздерли їх ножем. У туалеті зірвали плитку, значить, у них не було навіть простих приладів для пошуку порожнин у стінах.

      – А це хіба прості прилади?

      – Скажімо так: не надто дорогі й доступні для спеціалістів.

      – Зонд, прилади… Може, ми з тобою переоцінюємо замовників?

      – Як вчив народний класик: знають навіть діти, що краще перебздіти, ніж недобздіти.

      Вони довго сміялися. Цей сміх зняв напругу, немов у світі тонких енергій розсмокталося якесь недобре згущення. Потім Мітелик запитав:

      – Але якщо Ірка була з ними у змові, то чому вона просто не винесла їм реліквію. Для чого було вриватися до хати, вбивати…

      – Хіба я сказав, що вона була з ними у змові? Вони могли підслухати її розмову, вона могла про щось сказати подрузі…

      – Але це міг бути й Боб.

      – Боб був обережним. Він знав.

      – Знав?

      – Думаю, що знав. Ні, не думаю, а на сто двадцять п’ять, на триста відсотків упевнений. Тому вони його вбили. Його з Іркою. Вони повинні були знищити свідків. Як знищили професора. Інакше вони б прийшли по реліквію, коли господарів не було вдома. От як ми сьогодні… А зараз, Міта-брате, у нашій бойовій