11
«…очі мої вперше узріли…» – Данте народився 1265 року. А Беатріче він уперше побачив, якщо вірити Боккаччо, в травні 1274 року, на святі, влаштованому її батьком, Фолько Портінарі, одним з найшанованіших громадян Флоренції. Данте потрапив на те свято, супроводжуючи свого батька, Аліґ’єро Аліґ’єрі. (Прим. Володимира Чайковського)
12
«…очі мої вперше узріли преславну мадонну моєї душі, яку всі називали Беатріче…» – В оригіналі: La gloriosa donna della mia mente, la quale fu chiamata da molti Beatrice, li quali non sapeano che si chiamare («Славна жінка мого розуму, яку багато хто називав Беатріче, не знаючи, як вона зветься»), і щодо інтерпретації цих слів тривають суперечки. Ім’я Беатріче має значення «благословенна». За припущенням Д. Ґ. Россетті, автора відомого англійського перекладу «Нового життя», Данте, можливо, мав на увазі, що її справжнім ім’ям було Кохання. Давніше, у XVIII–XIX століттях, охоче приймалась езотерична інтерпретація «Нового життя». Так, Ґабріеле Россетті (батько Д. Г. Россетті) у статті «Дантова Беатріче» (La Beatrice di Dante, 1842) інтерпретує любов поета як відданість імператорській ідеї, а Беатріче – як Монархію. Критики цього напряму вважали, що «Нове життя» написане таємною мовою для посвячених. Так, наприклад, за Е. Ару (E. Aroux), Беатріче є сектантською і єретичною вірою поета (Dante hérétique, revolutionnaire et socialiste, Париж, 1854). Тим часом в алегоричному тлумаченні Ґітмана (Gietmann) Беатріче символізує собою Церкву. (Прим. Володимира Чайковського)
13
«…на одну з дванадцяти поділок ступеня…» – За Птолемеєм, небо пересувалося щосторіччя на один ступінь із заходу на схід. Отже, Беатріче на час зустрічі мало бути вісім років і чотири місяці. (Прим. Володимира Чайковського)
14
«Ессе deus fortior те qui veniens dominabitur michi…» – Ось Бог, сильніший від мене, прийшов, щоб керувати мною. (Прим. Володимира Чайковського)
15
«…дух життя… дух тваринний… всі плотські духи…» – За середньовічними уявленнями, душа людини мала життєву, тваринну і плотську сили, які містились, відповідно, у серці, мозку і шлунку, виявляючи себе через органи чуття. (Прим. Володимира Чайковського)
16
«Apparuit iam beatitudo vestra…» — Вже з’явилось блаженство ваше. (Прим. Володимира Чайковського)
17
«Heu miser, quia frequenter impeditus ero deinceps!» – Лихо мені! Відтак випадає мені часто зазнавати недолі. (Прим. Володимира Чайковського)
18
«…слова поета Гомера…» — Οὐδὲ ἐῴκει Ἀνδρός γε θνητοῦ παῖς ἔμμεναι, ἀλλὰ θεοῖο, («Він [Гектор] видавався сином не чоловіка, а бога». Іліада, XXIV, 258) (Прим. Володимира Чайковського)