Раптом усе стало на свої місця: гелікоптер доправив на дах башти якусь мегаславетну людину, а на першому поверсі поспіхом проривалася до будівлі ця невтішна красуня. Старші партнери сьогодні обговорюватимуть свідчення. Йшлося про велетенські відступні через розірвання стосунків.
Хтось із чоловіків у натовпі загорлав:
– Алюет! Алюет! Ви досі його кохаєте?
Якась жінка підхопила:
– Ви б хотіли його повернути?
І весь натовп, здавалося, затамував подих. Повисла тиша, ніби всі чекали одкровення.
Зарюмсана красуня в об’єктивах маленьких камер сотень телефонів, які знімали її з усіх ракурсів, з різних кутів, підняла підборіддя й відповіла:
– Я б не відкидала таку можливість. – Вона проковтнула ком сліз у горлі, дроблячись у сотнях екранів. – Максвелл найкращий з усіх коханців, яких я знала.
І, незважаючи на новий шквал запитань, охоронці почали прокладати шлях до вхідних дверей крізь допитливий натовп. На вулиці вже очікував кортеж із лімузинів. За мить виставу було скінчено.
Центром усього цього метушіння виявилася французька акторка Алюет Д’Амброзія. Вона шість разів отримувала «Золоту пальмову гілку». Чотири рази «Оскар».
Пенні несила було дочекатися, коли вона електронним листом розповість батькам про те, що сталося. Це був ще один із привілеїв роботи в «Бі-Бі-енд-Бі». Навіть попри те, що Пенні лише приносила каву, вона раділа, що поїхала з дому. У Небрасці кінозірок живцем ніколи не побачиш.
Кортеж поїхав. Усі витріщалися вслід, коли хтось по-дружньому покликав Пенні:
– Дівчино з Омахи!
Це її колежанка з контори, Монік, клацала пальцями та махала рукою, щоб привернути до себе увагу. Порівняно з Монік, з її досконалим порцеляновим манікюром, оздобленим сліпучими австрійськими кристалами, з її довгим хвилястим волоссям, прикрашеним бісером і плюмажем, Пенні завжди почувалася сором’язливим, незграбним, сірим горобчиком.
– Ти бачила її? – захлиналася Пенні. – Сама Алюет Д’Амброзія!
Монік наблизилася зі словами:
– Дівчино з Омахи, ти повинна бути на шістдесят четвертому поверсі. – Вона схопила Пенні за лікоть і потягнула до ліфту, що чекав на них. Стаканчики з гарячою кавою затремтіли, кава ось-ось мала розхлюпатися. – У старого Бриллштейна вже всі зібралися, а стільців не вистачає.
Пенні припускала правильно. Мали давати свідчення. Розірвання стосунків між Д’Амброзією та Максвеллом. Усі знали, що це був фіктивний позов. Рекламний трюк. Найбагатший чоловік у світі 136 діб зустрічався з найгарнішою жінкою. Рівно 136 діб. Пенні були відомі всі подробиці цих стосунків завдяки чергам у продовольчій крамниці. Похмурі касири в Нью-Йорку працювали настільки повільно, що можна було від першої до останньої сторінки прочитати «Нешнл Інкваірер», очікуючи своєї черги,