На сходах знов відчуваю, як паморочиться в голові, міцно хапаюся за поруччя. Це одне з найстрашніших моїх жахіть (разом із внутрішньою кровотечею, коли, врешті-решт, відмовить моя печінка) – що я впаду зі сходів та зламаю собі шию. Мені хочеться полежати, але спершу потрібно знайти свою сумку, перевірити телефон. Принаймні треба дізнатися, чи не загубила я кредитні картки, маю дізнатися, кому я телефонувала та о котрій годині. Сумку я кинула в передпокої, поряд із вхідними дверима. Джинси та білизна знайшлися поряд зім’ятою купою; навіть зі сходів відчуваю запах сечі. Хапаю сумку, шукаю телефон – дякувати богові, він тут, разом зі жмутом м’ятих двадцяток та закривавлених серветок «Клінекс». Знов накочує нудота, цього разу потяг набагато сильніший; відчуваю присмак жовчі в горлі, кидаюся до ванної кімнаті, але не встигаю – мене нудить прямісінько на килим на сходах.
Мені потрібно лягти. Якщо я не приляжу, знепритомнію, обов’язково впаду. Пізніше приберу за собою.
Піднімаюсь нагору, вмикаю телефон на підзарядку, лягаю в ліжко. Обережно, неспішно здіймаю руки, потім ноги, оглядаю їх. На ногах, прямо над колінами – синці, звичайні синці, які отримуєш, коли на щось натикаєшся – з п’яних очей таке нерідко трапляється. Більше непокоять синці на передпліччі: темні, овальні відбитки, схожі на сліди від пальців. Не обов’язково з ними пов’язане щось погане. У мене і раніш траплялися подібні синці, зазвичай коли я падала, а хтось допомагав мені підвестися. Ґуля на голові болить, проте і її причина може виявитися такою ж безневинною, наприклад, вдарилася головою, коли сідала в автівку. Могла ж я на таксі приїхати додому?
Беру телефон. Там цілих два повідомлення. Перше від Кеті, отримано о п’ятій, вона цікавиться, куди я поділася. Вона збирається залишитися на ніч у Демієна, тож побачимося завтра вранці. Вона сподівається, що я не напиваюся наодинці. Друге – від Тома, отримано о чверть на одинадцяту. Я ледь від страху не впустила телефон, коли почула його голос – він волав:
– Господи боже, Рейчел, що з тобою, чорт забирай? Мене це вже дістало, зрозуміло? Я майже годину їжджу на автівці, тебе шукаю. Ти по-справжньому налякала Анну, тобі це відомо? Вона вирішила, що ти збираєшся… вона подумала… Єдине, що я можу для тебе зробити, – не телефонувати до поліції. Дай нам спокій! Припини телефонувати! Припини вештатися навколо! Просто дай нам спокій! Я не бажаю з тобою розмовляти. Тобі зрозуміло? Не бажаю з тобою ані розмовляти, ані бачити, не хочу, щоб ти в будь-який інший спосіб наближалася до моєї родини. Якщо так тобі кортить – можеш руйнувати власне життя. Але моє руйнувати