Роза знову її поцілувала. Навіть серед свого болю Енді їй відповіла, і Роза дихнула своєю власною субстанцією прямо в горло цій молодій жінці.
«Я хочу цю. А все, що я хочу, я отримую».
Енді почала щезати знову, але Роза відчувала, як вона проти цього бореться. Переймає контроль. Підживлюючись тією верескливою життєвою силою, яку вона вдунула їй у горло, і навіть ще глибше – в легені, замість того, щоб відштовхнути її.
Уперше прийняла дух.
Найновіша соратниця Правдивого Вузла провела ту ніч у ліжку Рози О’Гери, де вперше у своєму житті знайшла в сексі щось інше, окрім жаху і болю. Їй саднило горло від того крику, яким вона була заходилася на садовому шезлонгу, але вона кричала знову, в той час як нове відчуття – насолода, що мало не дорівнювала болю її Навернення – проймала її тіло, котре, здавалося, знову ось-ось розтане до прозорості.
– Кричи скільки завгодно, – сказала Роза, поглянувши вгору з-між її стегон. – Вони удосталь чули криків. Як добрих, так і поганих.
– То секс для всіх такий? – Якщо так, що вона проґавила! Що той проклятий батько у неї вкрав! А люди думали, це вона злодійка.
– Такий він для нас, коли ми приймаємо дух, – сказала Роза. – Це все, що тобі треба знати.
Вона опустила голову і розпочала знову.
Близько півночі Мітка Чарлі з Бабою Росіянкою сиділи на східцях «Баундера»[28] Мітки Чарлі й курили траву, передаючи косячок одне одному. З «ЕрфКрузера» Рози знову полинули крики.
Чарлі й Баба, вишкірившись, скинулися очима.
– Декому таке подобається, – зауважила Баба.
– А чом би й не бі, коли лесбі? – мовив Чарлі.
Енді прокинулася з першим світлом дня і з головою, що замість подушки лежала на грудях Рози. Вона почувалася абсолютно інакшою; інакшою вона абсолютно не почувалася. Підвівши голову, вона побачила, що Роза дивиться на неї тими своїми неймовірними сірими очима.
– Ти врятувала мене, – промовила Енді. – Ти змусила мене знову прийти у світ.
– Я не змогла б цього зробити сама. Ти сама хотіла приходу. «У більш як єдиному сенсі цього слова, медова лялечко».
– Те, що ми робили після… ми не зможемо більше такого робити, чи як?
Роза похитала головою, усміхаючись.
– Ні. І це добре. Деякі переживання абсолютно неможливо перевершити. Крім того, сьогодні повертається мій мужчина.
– Як його ім’я?
– Він зветься Генрі Ротменом, але це лише для мугирів. Його справжнє ім’я Татко Крук.
– Ти кохаєш його? Кохаєш насправді, авжеж?
Роза посміхнулася і, притягнувши Енді до себе, поцілувала. Але не відповіла.
– Розі?
– Так?
– А я… я так само людина?
На це Роза відповіла точно так, як одного разу Дік Хеллоран відповів юному Денні Торренсу, і таким самим