Я неодноразово чув про те, що тепер є можливість виявити навіть у дворічної дитини схильність до алкоголізму! Як дізнатися про те, що це просто чутки? Якби це було правдою, то тестування наших дітей на другому році їхнього життя стало б звичайною практикою.
Із таких міркувань мимоволі випливає дивний висновок, що алкоголіки генетично відрізняються від людей, котрі помірно випивають. Мається на увазі, що сам алкоголь є лише другорядним фактором. Ви можете бути алкоголіком, навіть ніколи не спробувавши спиртного!
Ми у Товаристві АА вважаємо, що «повністю одужати» від алкоголізму неможливо. Ми вже ніколи не зможемо просто пити «в компанії» або «за нагоди»…
Якщо ви постійно випиваєте більше, ніж збиралися; якщо, почавши пити, ви не можете зупинитись; якщо при цьому виникають неприємності, – цілком імовірно, що ви стали алкоголіком. Визначити це зможете тільки ви. В АА за вас ніхто цього робити не буде.
Ці твердження здаються мені такими самими розпливчастими та погрозливими, як і коментарі доктора Барнарда. Якщо я часто випиваю більше, ніж збирався, або якщо заразом ускочую в халепу, то я МОЖУ бути алкоголіком. І ніхто не може з упевненістю поставити мені діагноз. Я повинен вирішити це сам!
Не думаю, що розважлива людина буде сперечатися з тим, що алкоголізм – важка хвороба, і менше за всіх – самі алкоголіки. Припустимо, що ви дотрималися поради доктора Барнарда і хочете проконсультуватися зі своїм лікарем. Він повідомляє вас, що, цілком імовірно, ви хворі на алкоголізм і в такому випадку це невиліковно. Ви, напевно, сподіваєтесь, що він зможе діагностувати у вас це захворювання. На що він відповідає:
Ви дивуєтесь, навіщо тоді платити всі ці внески в фонд соціального страхування. Якщо ви здорові, допомога лікаря не потрібна, а якщо хворі, то хвороба невиліковна й лікар не зможе вам допомогти. Якщо подумати, це не так уже й погано. Шкода, що не всі хвороби такі. Оскільки АА заявляють про те, що хронічні алкоголіки – «найнещасніші люди в світі» і цей стан невиліковний, отже, я приречений залишатися найнещаснішою людиною у світі решту життя. Тому я краще вирішу, що я не алкоголік, а людина, яка помірно випиває час від часу. Перепрошую за такі прояви почуття гумору. Але саме це допомагає пояснити, чому люди, які мають серйозні проблеми, так неохоче це визнають. Швидше за все, відповідь лікаря – справжнісінька відмовка. Ви шукаєте допомогу в лікаря або в АА тому, що в глибині душі розумієте, що більше не можете тримати себе в руках. Ви шукаєте розв’язання цієї проблеми. Але, замість того щоб допомогти, вас ще більше заплутують. Зрозуміло, що навішування людині, яка випиває, тавра алкоголіка ні на йоту їй не допоможе, а її сумніви стосовно того, чи дійсно вона є алкоголіком, тільки загострюють ситуацію. Уявіть, що ви проходите щорічний медичний огляд і лікар повідомляє, що у вас серйозна стадія себореї.