Скоропадський вирішив податися до «червоного» Києва і заховатись у підпіллі. Це був самовбивчий намір… Під час перебування червоних у Києві у січні-лютому 1918-го було розстріляно близько 2500 офіцерів і громадян міста. Перевдягненому робітником колишньому генералові вдалося дістатися до Києва, але під час переїзду у нього зникли три тисячі рублів, револьвер, годинник, паспорт… Скоропадський зв'язався із Моркотуном, і той знайшов для відставного генерала конспіративну квартиру в залізничного комісара, що співчував колишній владі. За тиждень Скоропадський полишить цей будинок і сховається в оселі підстаркуватої киянки.
27-й німецький корпус, рухаючись залізницею від Ковеля, вже 25 лютого наблизився до Києва. В той же час гайдамаки Петлюри прорвали оборону червоних на річці Ірпінь. Шлях на Київ був відкритий. Штаб оборони радянського Києва у ніч на 30 лютого втік із міста, передавши владу міській Думі. 1 березня 1918 р. передові загони Петлюри увійшли у спустілу столицю, а до 29 квітня вся територія України була звільнена від більшовицьких військ.
Скоропадський вийшов із підпілля, приїхав у центр Києва до готелю «Кане», одягнувся в генеральську форму. У перших числах березня 1918-го Скоропадський знову зголосився служити в українській армії, але вже через тиждень подав у відставку. «У цей час я жив у тісному гурті офіцерів, що були найближчими моїми помічниками при організації 1-го корпусу і Вільного козацтва… – писав Скоропадський. – Унаслідок заходів Богдановича ми одержали чудове маленьке помешкання на Хрещатику. З переїздом туди ми могли працювати більш вільно». Скоропадський згадує, що з перших чисел березня він почав діяльність щодо згуртування заколотників. Незабаром Скоропадський уже презентував свою організацію «Українська громада». Але на першому зібранні «Української громади» після оприлюднення її програми частина її потенційних учасників – «членів правих російських партій» – відмовилася від участі в організації. З політичної організації «Громада» перетворилася на кубло заколотників, без чіткої політичної програми. Майбутній гетьман запевняв себе та інших у тому, що в своїй політичній діяльності буде дотримуватися принципу «золотої середини», шукати компромісів.
У березні 1918-го до Києва повернулася Центральна Рада вже в ролі демократичної ширми для режиму окупації. Австрійці та німці поділили землі України на зони окупації. Австро-Угорщина контролювала Подільську, Херсонську, Катеринославську губернії, Німеччина – всі інші губернії, Крим, Миколаїв, Таганрог і