100 знаменитих людей України. Оксана Очкурова

міста Людмила пішла до школи, в якій не було ні парт, ні підручників, ні зошитів. Восени 1944 р. склала іспити до музичної школи ім. Бетховена в «клас охорони дитячого голосу». На прослуховуванні вона виконувала «пісню з жестикуляцією» «Про Вітю Черевичкіна». Педагоги ридали від сміху, дивлячись на цю «творчість», а мама згоряла від сорому, почувши на додаток до програми «Зустрілися ми в барі ресторану». Але дівчинку зарахували в «майбутні акторки». У музичній школі говорили, що вона «пече пісні, як млинці», навчаючись усього на ходу, а ще боролися з її шепелявістю і великою кількістю «словесного сміття», що дісталося в спадщину від батька та війни. Але вже тоді Людмила любила тільки співати, «теорію музики відразу ж забула, а до гармонії так і не дійшла».

      У задушливому, забитому людьми вагоні маленька Люся дала свій перший концерт на замовлення, за який захоплені попутники «хто скільки може заплатив». Це був її перший заробіток. Усі гроші пішли на оплату музичної школи.

      У вересні 1945 р. додому повернувся батько, радісний, шумний, з подарунками. Голодній «доні» він привіз люстерко, велосипед і «доросле» концертне плаття, прикрашене бісером і камінцями. Але незабаром усе це було виміняно на продукти, тому що татова «клюковка», «доня» більше була схожа на «сухар» від довгого недоїдання.

      Улітку 1953 p., закінчивши школу, Людмила зібралася вступати до Харківського театрального інституту, але батько наполіг на поїздці в Москву: «Іди, вшквар як слід. І нічого не бійся. Іди і дуй своє. Нехай усі будуть як люди, а ти вертись, як чорт на блюді». І вона, запрограмована татом на успіх (а вже вертітись їй довелося потім чимало), поїхала підкоряти столицю. Гурченко подала документи до трьох вищих навчальних закладів. Після двох турів вона передумала вступати на курс оперети до Державного інституту театрального мистецтва, зате пройшла одночасно в Щукінське училище й у Всесоюзний державний інститут кіно. Вибравши кіно, Людмила вчилася в класі С. Герасимова і Т. Макарової. На другому курсі знялася в невеликих ролях у фільмах «Дорога правди» і «Серце б'ється знову». А потім на неї звалилася слава «Карнавальної ночі». Цей фільм був експериментом для всіх членів знімальної групи. Сценарій Б. Ласкіна і В. Полякова кілька років нікого не цікавив. Режисер Е. Рязанов робив свою першу художню картину. Ігор Ільїнський знімався після багаторічної перерви. А Людмила Гурченко з Юрієм Чистовим уперше потрапили на головні ролі. Постановку фільму курирував І. Пир'єв. Саме він і затвердив на роль молоду акторку, що провалила проби (а вона їх провалювала й потім із дивовижною постійністю).

      Фільм вийшов на всі часи. З роллю Людмила впоралася блискуче. Запальний азарт, талановита гра, чудовий голос, виточена фігурка «з осиною талією» полонили глядачів: до неї в одну ніч прийшла слава. І лише набагато пізніше прийде гірке протвереження: «Вона мене зламала і повністю спантеличила. Скільки разів потім, через дурість, в інших картинах я пробувала повторити Лєночку Крилову. Виходило жалюгідне наслідування