…Одного разу М. Булгаков сказав про себе: «Я – письменник містичний». Погодимося з ним. Інакше як пояснити такий надзвичайний вплив його творів на читача? Можливо, його дух витає серед нас? У будь-якому разі, присутність Майстра в стінах рідного будинку на Андріївському узвозі завжди відчувають відвідувачі єдиного музею М. О. Булгакова. Тому що тут – джерела його загадкового світу, повного таємниць і відкриттів.
Вакарчук Святослав Іванович
(народ. 1975 р.)
Відомий музикант, соліст гурту «Океан Ельзи». Радник президента В. А. Ющенка.
Святослав Іванович Вакарчук народився 14 травня 1975 р. у Львові. Його батько – Іван Олександрович Вакарчук, доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри теоретичної фізики Львівського національного університету ім. І. Франка (нині – ректор цього університету), головний редактор «Журналу фізичних досліджень» та журналу «Світ фізики», президент Українського фізичного товариства. Мати Святослава свого часу займалася математикою, та потім облишила її, серйозно захопившись живописом.
З шести років (що тоді було рідкістю) Святослав пішов у школу, яку закінчив із срібною медаллю (мав одну четвірку з математики). Вважають, що яскраво вираженим лідером він тоді не був, але вплив на шкільне життя здійснював – готував стінгазети, брав участь у КВК, створенні шкільного театру, активно займався баскетболом.
Два роки Святослав навчався в музичній школі по класу скрипки, паралельно опановуючи гру на баяні. Із 13 років він слухав виключно «Beatles» – був справжнім бітломаном. Потім, коли йому було вже 15—16 років, почав віддавати перевагу іншій музиці: «Led Zeppelin», «Pink Floyd», «Doors», «Queen», «Rolling stones» та ін. В Україні тоді рок-музики практично не було, а те, що було, перебувало в підпіллі. З російського року Славко знав «Кіно» і більш нічого.
Як згадує Святослав, улюбленим з дитинства мультфільмом був знаменитий радянський «Ну, постривай!», улюбленими кумирами – батько, Джон Леннон, Джим Моррісон, Юрій Гагарін. У школі Славка був музичний гурт, який вони створили разом із однокласниками, але, як він зараз говорить, грали вони не дуже серйозно, дуже «по-дитячому».
Після закінчення школи Святослав поступив на фізичний факультет Львівського національного університету. Ідучи слідом за батьком, він спеціалізувався на кафедрі теоретичної фізики. Після закінчення університету Славко став аспірантом кафедри (1996—1999 pp.), працюючи над темою «Суперсиметрія електрона у магнітному полі». До речі, назва однієї з його публікацій у відомому журналі Phys. Lett.: «Supersymmetry of the Electron in a Three-Dimensional Magnetic Field» (спільно з В. М. Ткачуком). Як аспірант Святослав мав і викладацьку практику.
Теоретична фізика залишила слід і в музичній