Гаргантюа та Пантагрюель. Франсуа Рабле. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Франсуа Рабле
Издательство: Фолио
Серия:
Жанр произведения: Классическая проза
Год издания: 0
isbn: 978-966-03-5103-5
Скачать книгу
у Сольсе і там, на густій траві, під музику веселих жоломійок та ніжних козиць погналися у танець, і загуляли так, що любота було глянути.

      Розділ V

      Рацеї під мухою

      Потім надумалися підобідати на лоні природи. Де й узялися сулії, окости гуляли, пугари літали, жбани торохкали.

      – Сип!

      – Передай!

      – Не минай!

      – Розбавляй!

      – Е ні, мені без води! Оце воно, друже!

      – Нумо, одним хилом!

      – А мені кларету! І щоб стопочка з наспою!

      – Заллємо смагу!

      – Тепер ти від мене не відчепишся, триклята гарячко!

      – Вірите, кумонько, щось не годящий я нині до пиття!

      – Вам що, нездужається, серденько?

      – А я, щось мені зле.

      – Трам-тарарам, побрешімо про вино!

      – Я, мов папський мул, п'ю о певній порі.

      – Я чисто тобі пріор, у руках ніби Требник, а це плескач із вином.

      – Що з'явилося раніше: спрага чи трунки?

      – Спрага, бо з якої нетечі невинятка почали кружати?

      – Трунки, бо privatio presupponit habitant[14]. Я – клірик.

      Foecundi calices quem поп facere disertum?

      Хто красномовний не став, піднімаючи спінений келих?[15]

      – Ми – невинятка і тнемо коряками без спраги.

      – Азм, грішний, без спраги лише починаю, а потім вона приходить сама. Для мене пити – це грати зі спрагою у довгої лози. Я вічний пияк. Для мене вічне життя у вині, а вино – це моє вічне життя.

      – Співаймо! Пиймо! Псалмопивці!

      – А де ж запропастилася моя посудинка?

      – А чого мені жодна душа не підсипає?

      – Ви полощете горло, бо дере, чи дерете горло, щоб полоскати?

      – Теоретизуй, не теоретизуй, а напрактикуватися можна.

      – Не лови ґав!

      – Жлукчу, дудлю, ґольґаю, щоб очі не западали.

      – Пияк – він невмирака!

      – Без узливання я – сухогриб, пиши тоді пропало. Переселиться моя душа, де мокріше. Там, де суш, вона не житець.

      – Нумо, підчаші, нових форм творці, з непитущого питущого зліпіть!

      – Треба гарненько скропити сі цупкі, сухі хляки!

      – Кому вже не п'ється, так не п'ється.

      – Вино в жилах грає, у вигрібну яму воно не потрапляє.

      – Я ці клишки сьогодні вранці шлямував, залишається тепер їх сприснути.

      – Я все в голодний куток пхав!

      – Аби мій вексельний папір пив так само, як я, чи вчитали б його кредитори з настанням терміну оплати?

      – Рука така невтомна, що й носа хазяїну натовкла.

      – Скільки ще влізе, перш ніж назад верне?

      – Як отак весь час питати броду, кінська упряж прорветься!

      – Це називається пити з джерельця.

      – А яка різниця між шийкою і джерельцем?

      – Велика, шийка затикається корком, а джерельце чопом.

      – Оце сказано!

      – Кружали бочку хвацько наші предки.

      – Співуни невсип-пущі! Пиймо!

      – Оце кишкове


<p>14</p>

Позбавлення уже передбачає посідання (латин.).

<p>15</p>

Горацій – Послання (латин.). Переклав Михайло Білик.