Люборацькі. Анатолій Свидницький

там звуть, що мати переробила з своєї дівочої одежини, — з тої самої, в котрій вінчалась. Вона б іще її шанувала, та трохи сама розрослась, що вже не надягти, а тут для Масі треба було щось путящого справити, і нового пошкодували, то порішили з старим. Закрутилась Мася в таку ж хустку, яка в мами на голові; впакувались і поїхали.

      Як приїхали під самий коливорот, паніматка поспитала в заворітнього:

      — Де тут жиє учителька, пані Печержинська?

      — Он! у поздовжній перії, — показав той. — Ото, — показує, — бачите червоний дім з зеленим піддашком, не доїздячи до поперечної перії?

      — Бачу, — відказала паніматка, — ото він, що за ним зараз другий під новою гонтою?

      — Отож-то! — каже заворітній. — Так між тими двома ломами двірок стоїть, перед вікнами городчик, нова брама з подвір'я, цвяхована.