Оповідання про славне військо запорозьке низове. Адріан Кащенко. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Адріан Кащенко
Издательство: Public Domain
Серия:
Жанр произведения: Зарубежная классика
Год издания: 0
isbn:
Скачать книгу

      А ще у неділеньку,

      У полуденну годиноньку,

      Лях-потурнак од єна пробуждає,

      По галері поглядає, що ні єдиного турчина на галері немає.

      Тоді лях-потурнак із ліжка вставає,

      До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає.

      «Ой Кішко Самійле, гетьмане запорозький,

      Батьку козацький!

      Не будь же ти на мене,

      Як я був на останці мого віку до тебе!

      Бог тобі допоміг неприятеля побідити.

      Та не вмітимеш у землю християнську входити!

      Добре ти вчини:

      Половину козаків у окови до опачин посади,

      А половину у турецькеє дорогеє плаття наряди.

      Бо що будемо од города Козлова до города

      Цареграда гуляти,

      Будуть із города Цареграда дванадцять галер вибігати,

      Будуть Алкана-башу з дівкою санджаківною

      По зальотах поздоровляти;

      То як будеш одвіт давати?…»

      Як лях-потурнак научив,

      Так Кішка Самійло, гетьман запорозький учинив:

      Половину козаків до опачин у окови посадив,

      А половину у турецькеє дорогеє плаття нарядив,

      Стали од города Козлова до города Цареграда гуляти,

      Стали із Цареграда дванадцять галер вибігати

      І галеру із гармати торкати,

      Стали Алкана-Башу з дівкою санджаківною

      По зальотах поздоровляти,

      То лях-потурнак чогось догадав:

      Сам на чердаю виступав,

      Турецьким біленьким завивалом махав:

      Раз то мовить по-грецьки,

      Удруге по-турецьки,

      Каже: «Ви, турки-яничари, помаленьку, браття, ячіте,

      Од галери одверніте:

      Бо тепера він підгуляв, на упокої почиває,

      На похмілля знемагає,

      До вас не встане, голови не зведе.

      Казав, як буду назад гуляти,

      То не буду вашої милості й повік забувати».

      Тоді турки-яничари од галери одвертали,

      До города Цареграда убігали,

      Із дванадцяти штук гармат гримали,

      Ясу воздавали.

      Тоді козаки собі добре дбали:

      Сім штук гармат собі арештовали,

      Ясу воздавали,

      На Лиман-ріку іспадали,

      К Дніпру-Славуті низенько уклоняли:

      «Хвалим тя, Господи, і благодарим!

      Були п'ятдесят чотири роки у неволі,

      А тепер чи не дасть нам Бог хоть час по волі!»

      А у Тендрові-острові Семен Скалозуб

      З військом на заставі стояв

      Та на тую галеру поглядав,

      До козаків словами промовляв:

      «Козаки, панове молодці! Що сяя галера:

      Чи блудить,

      Чи світом нудить,

      Чи за великою здобиччю ганяє?

      То ви добре дбайте:

      По дві штуки гармат набивайте,

      Тую галеру з грізної гармати привітайте,

      Гостинця їй дайте».

      Тоді козаки теє зачували,

      До його промовляли:

      «Семене Скалозубе,