Михайло. Стара байка! Хто тобi казав, що ми бажаємо вернутись назад? Брехня, ваше-цi, проше: я стою бiльш за просвiту, нiж ти! У вас тiльки накрадено високих слiв: "цивилизация", "культура", "общечеловеческие интересы"! Ти за цiвiлiзацiю — на словах, а в серцi її ненавидиш, бо з нею непевнi будуть штрапи! Чи буде колись одна мова, чи нi — про те не нам знати, а от, що всякий примус, всяке руйнування природи ради переробу її пiд один аршин — вадить i кравцевi, i сукнi, — то це кожному звiсно. Кожному народовi бажається виробити собi такi форми, у яких йому найпридобнiше. Кожному народовi у своїй власнiй одежi найвiльнiше, найзручнiше поводитись: то що й казати про мову? Ви порвали з народом; а ми стоїмо за освiту меншого брата, за народне щастя, за правду!
Бєлохвостов. Однако ты красноречив. Je te feliete[9] — прелестный будешь адвокат, хотя я и не все понимаю в твоей тираде.
Михайло. Ви всi вихваляєтесь любовiю до всього люду, — брехня це, лукава брехня. Ви й отечества не любите, коли не можете любити своєї родини! Тiльки себе самих любите, а одбрiхуєтесь, що — цiлий свiт.
Анна Петрiвна (виходить з офiцини; до Павла). Кiнчайте-бо швидче з дiтьми та йдiть до нас!
Бєлохвостов. Ну, мой друг, ты уж очень горячишься; так мы, пожалуй, и поругаемся после долгой разлуки!
Анна Петрiвна. О чем это у вас тут спор?
Бєлохвостов. Об украинофильстве. Знаете, Мiсhel обнаруживает положительные ораторские способности; только горяч, горяч: нужно еще школы.
Анна Петрiвна. Миша мой молодец! (Цiлує його). Да, голубчик, пойди до батька и припиши непременно к дяде; этим пренебрегать нельзя.
Михайло. Для чого заставляєте ви мене пiдлещуватись? Я й думки не маю служити, та ще по Петербургах.
Анна Петрiвна. Вот этой эксцентричности не люблю: там только й делают карьеру… да еще при таких связях, — не правда ли, Nicolas?
Бєлохвостов. Certainement[10].
Михайло. Хто за кар'єрою ганяється…
Анна Петрiвна. Ну, вот, вот…
Бєлохвостов. Да вы, сherе soeur[11], не наседайте! Уляжется!
М й х а й л о. По собi судиш?
Бєлохвостов. Ну, полно дуться; я нарочно подразнил. (Обнiма його). Мы еще с тобою на эти темы почешем языки. Вот костюм этот в деревне — одобряю.
Анна Петрiвна. Тоut a fait charmant![12].
Вихід III
Тi ж i Жозефiна й Зiзi.
Жозефiна. Маdаmе! С'еst imроssiblе аvес Zizi![13].
Анна Петрiвна. Ах, вечно с жалобами… Qu'est-ce qu'il y a la?[14].
Жозефiна. ЕIIе mе gгоnde, еllе mе taquinе"