Рукопис, знайдений в Аккрі. Пауло Коельйо

не розуміють, що релігію було створено, аби поєднати містерії з поклонінням, а не для того, щоб пригнічувати й навертати інших. Для того, щоб чудо Бога запровадити в життя.

      Сьогодні вночі я оплакуватиму тебе, о Єрусалиме, бо таке розуміння Божественної Єдності зникне в найближчу тисячу років.

      Запитайте в польової квітки: «Чи почуваєш ти себе непотрібною, бо все, що ти робиш, є повторенням того, що роблять інші подібні квітки?»

      І вона відповість: «Я гарна, й краса в собі – мій резон жити».

      Запитайте в річки: «Чи почуваєш ти себе непотрібною, бо все, що ти робиш, – це біг в одному напрямку?»

      І вона відповість: «Я не намагаюся бути потрібною; я намагаюся бути річкою».

      Ніщо в цьому світі не є непотрібним із погляду Бога. Навіть листок, який відірвався від дерева, навіть волосина, що падає з голови, навіть комаха, яку вбили, бо вона надокучала. Усе має причину для існування.

      Навіть ти, який щойно поставив собі це запитання. «Я нікому не потрібен», – це твоя власна відповідь, яку ти даєш собі самому.

      Через короткий час вона тебе отруїть, і ти помреш ще за життя – хоч і далі ходитимеш, їстимеш, спатимеш і намагатимешся розважатися завжди, коли матимеш таку змогу.

      Не намагайся бути корисним. Намагайся бути самим собою; цього досить і в цьому вся суть.

      Не ходи ані швидше, ані повільніше, аніж ходить твоя душа. Бо саме вона за кожним кроком навчатиме тебе, в чому твоя корисність. Іноді це участь у великій битві, яка допоможе змінити хід історії. Але іноді це просто усмішка без причини особі, з якою ти випадково зустрівся на вулиці.