Інші жінки з царської родини
Тепер же ми рабинями й сконаєм!..
Рабинями… Далеко на чужині…
Андромаха (до Кассандри)
Чого ж мовчиш? Чом смерті не віщуєш?
Тепер нам смерть була б єдина втіха.
Кассандра (з страшним спокоєм, якимсь неживим голосом)
Тут є такі, що іншу втіху знайдуть.
Андромаха Проклін на тебе!
Кассандра (як і перше)
Так, проклін на мене,
бо я тепер побачила найгірше.
Троянки у неволі і – живі!
Обходять кросна, розділяють ложе,
дітей годують еллінам на втіху…
Прокляті очі, що такеє бачать!
Андромаха Уста прокляті, що такеє кажуть!
Кассандра Проклін на мене, я мовчать не вмію!
Ведуть у храм пов’язаних троянців з царської родини, між ними Гелен.
Гелен (проходячи повз Кассандру)
Радій, Кассандро, ти перемогла!
Кассандра Ти переміг. Ти вбив мене сим словом.
Мій розум зламаний, твій піде в світ,
ти ним і переможців переможеш,
а мій погасне вкупі з сим пожаром…
Гелена (біжить через майдан, за нею Менелай з мечем)
Рятуйте, браття-елліни! Рятуйте!
За віщо він мене скарати хоче?
Зрадливо, силоміць я взята в Трою,
я бранкою нещасною жила,
щодня по ріднім краю сльози ллючи!
Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом.
Менелай Ось кров Парісова на сім мечі
твоєї крові прагне!
Кассандра Ой Парісе!
Поліксена Мій братику!
Андромаха Нещасний!
Гелена (оточена молодими вояками; раптом згорда)
Чоловіче!
Ти справді хочеш покарать мене?
Чи ти на те пролив се море крові
за честь мою й свою, щоб тут прилюдно
ганьбить її й плямити самохіть?
То се такої шани дочекалась
цариця Спарти? Хто ж тепер повірить
цнотливості спартанок, як і цар
свою царицю зрадницею вславив?
(До вояків.)
Чи й ви, спартанці, на таке пристали?
Вояки-спартанці (що оточають Гелену)
Вона не винна! Богорівна жінка!
Даремне, царю, ти ганьбиш дружину!
Mенелай (до Гелени лагідно)
Пробач мені, – я запальний, ти знаєш…
Гелена (всміхається і простягає руку)
Я бачу, царю мій, ти не змінився.
Менелай простягає й собі руку до Гелени. Гелена бере його за руку і веде межи ахейськими лавами за Скейську браму на поле; всі розступаються пред нею з гомоном подиву.
Андромаха Вона цариця знов, а ми – рабині!
Боги, де ж ваша правда?!
Кассандра Ха-ха-ха!
Одна з троянок (до другої)
Кассандра засміялась… Ой як страшно!
Від неї