Олександр Палій зазначає: «Спочатку ядром цієї території було плем’я меря, це фіно-угорське плем’я, і оце Володимиро-Суздальське князівство вписувалось в племінну територію цієї мері. Пізніше воно асимілювалося, взяло мову слов’янську, дещо її модифікувало, як ми бачимо по сучасних російських “акаючих” діалектах. Але, по суті, воно тією ж мерею і залишилось. Невеличкий прошарок солдатів, переселенців, яких було дуже мало насправді, які мешкали в містах, але міста час від часу зносилися, і їхній вплив на загальний етногенез російського населення був дуже невеликий».
Цивілізований Захід дивився на ліси й болота Московії зі скепсисом і недовірою. Розмови про походження московських правителів від київських князів у Європі сприймалися з насмішкою.
Олександр Палій: «Перші спроби переписування історії з’явилися десь в районі XV століття, коли Московії конче було потрібно отримати певний авторитет. Вони вже побачили Європу (їхні купці), наскільки вони відстають від світу, і, для того щоб цей комплекс відсталості здолати, їм потрібно було вигадати якісь речі, які б санкціонували претензії на особливе місце, і в тому числі претензії на загарбання сусідніх територій».
Збіг подій подарував Іванові Третьому шанс на оволодіння майбутнім. Через зміну минулого. Незадовго до сходження Івана на трон у далекій Флоренції відбувся церковний собор. На нього прибули візантійський імператор Іоанн VIII Палеолог, патріарх константинопольський Йосиф Другий і митрополит київський Ісидор, від римської Церкви – Папа Євгеній Четвертий. Урочисто підписується Унія – угода про об’єднання католицької і православної церков. Константинополь визнає владу Папи Римського, але зберігається так званий східний обряд.
Унію визнають греки, українці та литовці. А от у Москві – категорично проти. Там самопроголошують митрополію, окрему від Київської, зовсім не канонічну.
Імператор Палеолог очікував, що у відповідь на Унію західні країни нададуть йому допомогу у війні проти турків. Проте так не сталося. У квітні 1453-го, за правління Костянтина ХІ Драгаша, османський султан почав облогу Константинополя. На допомогу прийшло лише кілька венеційських та генуезьких кораблів. Наприкінці травня Константинополь було взято. Імператор Костянтин ХІ Драгаш, останній з Палеологів, загинув.
Султан Мехмед після перемоги оголосив себе Імператором Риму. Утім, саме в цей час амбіції щодо захоплення світу виникають не лише в Османській імперії. Дев’ятнадцять років по тому в дрімучі ліси князівства Московського – останнього васала Золотої Орди – прибуває делегація з Ватикану.
Рік 1472-й. У лісах під Москвою зупиняється обоз. У ньому – делегація Ватикану. Кардинал Антоній із