У мене зламався магнітофон. Він працював на батарейках.
Нас відпустили на канікули до 11 січня!
У розмовах Лур’є-Левиця говорила слово на букву «к» і дивилася непристойні журнали з голими людьми. Я запитала в Тини, що це за слово. Вона сказала, що дуже непристойне слово і значення його пояснювати соромно. Цікаво, що це?
Ми йшли з Тиною до мого будинку. Хлопці обстріляли нас сніжками.
13.20. Хейда тричі сьогодні змусила мене відчути, що наші стосунки гіршають.
Перше: вона, по-дурному хихочучи, не пояснила мені слово на букву «к», а саме «кондом». Друге: вона не віддала книжку з бібліотеки мого діда про Платона й Аристотеля. Третє: не пішла зі мною виносити сміття. Це після нападу на мене! Мій вітчим Руслан дізнався: люди-чеченці думали, що мені 14 років, і хотіли вкрасти мене заміж. У них, як з’ясувалось, були чесні наміри! Тепер вони ображаються за свій розбитий сміттєвим відром ніс!
Піти зі мною до купи сміття, після того як Хейда розповіла, що там «крадуть заміж», узялася дівчинка Лунет із будинку навпроти. Ну що ж. І то добре. А то смердить помийне відро.
Поля
Тьотя Аля боїться, що їх можуть убити. Вони ж росіяни. Таємно вона приїжджає до Ґрозного і їде звідси. Більше жити ніде!
Хейда приходила до мене. Зламала намисто. Ну що за людина!
Син тьоті Мар’ям, Акбар, намагався «накидушкою» провести звідкілясь електрику. Але нічого не вийшло.
Думаю про Ерика. Мабуть, він веселиться з друзями, забавляється з дівчатами.
Днями я перечитала тритомник оповідань А. Чехова. Моє улюблене оповідання «У яру», про жінку на ім’я Ліпа. Дуже шкода її. Я завжди плачу так, наче це моя дитина померла.
Хлопці з двору, Іслам і Казбек, не дають спокою. Тут таке: Хейда і Лунет прийшли до Акбара. Він удома.
Набирають у нього води. Чомусь у квартирі тьоті Мар’ям, на першому поверсі, вода капає, а в нас ні. І на верхніх поверхах води немає. Усі йдуть до них по воду. Черга з відрами в під’їзді.
А Іслам і Казбек пішли за дівчатами і давай до них чіплятися. Лунет зраділа, а Хейда нажахано заскочила до мене. Сховалась. Казбек та Іслам стали ломитись у наші двері. То води попити попросили, то ялинку побачили. Кажуть:
– Чому у вас ялинка стоїть прикрашена?! Не годиться!
– Завжди стояла ялинка на Новий рік і буде стояти! – виштовхнула я їх.
Потім вони постукали і ввалилися знову.
– Я не вийду! – каже Іслам.
– Забирайся! – кричу я. – Пішов геть!
У мене вже руки болять їх виштовхувати зі своєї квартири.
А він:
– Я до вас у гості!
– Забирайся, а то я з мамою до вас у гості прийду! – говорю.
– Стусана одержиш!
А я:
– Це ти одержиш стусана! – і вдарила його прямо по пиці.
Він як завиє:
– У вас у квартирі цигарковим димом пахне!
– Звичайно, пахне, – кажу. – Ти ж сюди зайшов! – і як дала йому стусана. Іслам і Казбек прожогом вилетіли за двері.
Хейда так і не змогла вийти по свої відра. Сидить у мене. Хлопці