Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

і друзям, і ворогам. У любові пощади немає.

      Коли ми йшли додому із Заїрою, Тиною й Сетою, Мага залишив компанію друзів, наздогнав мене і спитав:

      – Де ти живеш?

      А Заїра влізла в розмову й усе зіпсувала.

      Він пішов із друзями: Хасиком-забіякою та Кабаном – в інший бік. Я озирнулася близько п’яти разів і щоразу бачила: він теж озирається.

      Піду-но я вимию голову й накручусь. Хустка ніби випадково завтра впаде з моєї голови. На війні як на війні!

      Поліна

18.11.

      Тина сказала, що Тара була закохана в Магу з 3-го класу. Вони ж усі в одній школі навчались, це я – «мандрівниця».

      Мої школи розбомбили, де раніше вчилась. Уроків мало. А я так хочу, щоб нам розповідали вчителі більше цікавого. Але вчителів майже немає. Насреддин покинув викладати. Зарплатню давно не платять. Він тепер морозивом на розі торгує. Зате Султан Магомедович веде відразу шість предметів: і малювання, і фізику, і географію… Має 25 років. Він теж без зарплати. Не дай боже, піде зі школи. Тоді її закриють. Викладати буде нікому.

      Я сьогодні весь день із Магою розмовляла. З’ясувалося, він розуміється на музиці і знає старі кавказькі легенди. Заїра без кінця встрявала в нашу розмову. Заважала як могла. Підбігала весь час! Але Бог її покарав. У черговий раз, коли вона вирішила підбігти й сказати дурниці, вона послизнулась, упала і порвала куртку!

      П.

22.11.

      Сьогодні неприємності зранку: хлопці з 11-го класу знову чіплялись і лізли. З ними була та сама дівка, яку вони не раз підсилали. Я довідалася, що її звати Золіма.