Вода, вода скрізь,
Ні крапельки напитися!
Через великі вітряні млини, що скрізь розмахують своїми крилами, здається, ніби на країну тільки що спустилася зграя величезних морських птахів. Скрізь можна побачити забавні дерева підстрижені у найхимерніші форми, зі стовбурами, пофарбованими в яскраво-білий, жовтий або червоний. Коні часто запряжені трійкою. Чоловіки, жінки, і діти йдуть, постукуючи дерев'яними черевиками з погано прикріпленими підборми; і дівчата-селянки, які не можуть знайти собі кавалерів і наймають їх за гроші, щоб ті провели їх на керміс[6], і чоловіки з дружинами, ніжно впрягаються пліч-о-пліч у свої паксхейти на березі каналу й тягнуть їх на ринок.
Ще однією особливістю Голландії є дюна, або піщаний пагорб. Їх багато на деяких ділянках узбережжя. Колись давно, ще до того як дюни засіяли грубим очеретом та іншими рослинами, щоб зміцнити їх у землі, вони піднімали сильні піщані бурі, які прямували вглиб країни. Отже, до інших примх можна віднести і те, що фермерам іноді доводиться глибоко копати під землею, щоб дістатися до родючого грунту, а у вітряні дні сухі зливи[7] часто зрошують поля, які залишаються сирими навіть після тижня сонця.
Коротше кажучи, майже єдине, що нам, американцям, знайоме і з чим ми можемо зустрітися в Голландії – пісня врожаю, яка тут досить популярна, хоча жоден лінгвіст не може її перевести. При всьому тому, ми із закритими очима повинні слухати одну лише мелодію, а про сенс здогадайтеся самі.
З іншого боку, багато голландських примх слугують доказом ощадливості та наполегливості тутешніх людей. У всьому світі немає такої багатої і ретельно обробленої садової ділянки, ніж ця протікаюча, насичена джерелами маленька країна. Немає хоробрішої, героїчнішої раси, ніж його тихі, сумирні на вигляд жителі. Лише деякі народи можуть зрівнятися з ними у важливих відкриттях і винаходах; ніхто не випередив їх у торгівлі, судноплавстві, навчанні і науці – або не став яскравим прикладом у розвитку освіти та благодійної діяльності; і ніхто, пропорційно з розміром країни, ще не витратив стільки грошей і праці на громадські роботи.
Голландія має свою блискучу історію благородних і знатних чоловіків і жінок; свої величні подвиги терпіння, стійкості, і перемоги; свою релігійну свободу; свою просвітленість підприємливість; своє мистецтво, музику, і літературу. Її справедливо називають «полем бою Європи»; а ми справді можемо вважати її всесвітнім притулком, так як пригноблені всіх країн знаходять тут притулок і підтримку. Якщо ми, американці, є нащадками голландців і можемо над ними сміятися, називати їх «людьми-бобрами» і натякати на те, що їхня країна може поплисти в будь-який момент відливу, то разом з тим ми пишаємося ними, визнаючи, що вони показали себе справжніми героями і що їх держава не втече, поки існує голландець,