Збудник виділяє яйця в зовнішнє середовище, де з них вилуплюються личинки, що дають інвазійні форми. Це обумовлює масовану й широку інвазивність навколишнього середовища. Сирість сприяє поширенню інвазії.
Зараження відбувається аліментарним шляхом або в результаті заглиблення личинок через шкіру в кровоносні судини і ними у всі органи й тканини, звідки через 4–6 днів вони вже потрапляють у легені. Під час кашлю личинки зі слизом, що виділяється з бронхів, потрапляють в ротову порожнину, а під час ковтання – у кишечник. Захворювання проявляється переважно в перші місяці життя. Основний фактор передання – гній. Поширенню збудника сприяє вогкість.
Клінічні прояви. У молодняку стронгілоїдоз протікає важко, нерідко спричиняючи падіж. Тварини різко відстають у розвитку. Спочатку під час міграції личинок спостерігається свербіж шкіри, кашель, неспокій, пневмонія, плеврити. У разі локалізації статевозрілого гельмінта у кишечнику виникають симптоми порушення діяльності шлунково-кишкового тракту: зміни перистальтики, пронос або запор, а також підвищення температури тіла, відмова від корму, загальна пригніченість.
Діагноз ставлять на підставі копрологічного дослідження з урахуванням клініко-епізоотологічних даних.
Лікування. Для дегельмінтизації ВРХ застосовують ряд антгельмінтиків, наприклад тіабендазол, – індивідуально або груповим методом, фенбендазол у суміші з кормом – індивідуально або груповим способом.
Профілактика. Заходи передбачають: щоденне прибирання гною, дезінвазію приміщень та предметів догляду за тваринами, дегельмінто-копроскопічне обстеження молодняку в перші 2 місяці після народження, а маточного поголів’я – у другій половині вагітності, профілактичну дегельмінтизацію маточного поголів’я перед постановкою на стійлове утримання – за результатами обстеження.
Телязіоз
Етіологія. Інвазійна хвороба великої рогатої худоби, спричинена нематодами телязіями, що паразитують у протоках слізних залоз, кон’юнктивальному мішку і під третьою повікою.
У циклі розвитку телязій є проміжний хазяїн – муха-корівниця (або польова муха). Зараження відбувається переважно в пасовищний сезон. Мухи, харчуючись слізними виділеннями, заковтують личинок гельмінта. Личинки інвазійної стадії концентруються у голові мухи і під час чергового контакту хоботка комахи з кон’юнктивою остаточного хазяїна потрапляють в око, де досягають статевої зрілості й паразитують протягом 10–11 місяців.
Клінічні прояви. Частіше проявляється переважно в липні–вересні появою у тварини сльозотечі, світлобоязні, кон’юнктивіту, кератиту, помутнінням рогівки та нерідко її виразкою. Захворювання триває 5–8 тижнів і супроводжується втратою зору.
Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак і виявлення у змивах