– Але при чому тут журналісти?! Не вони ж спровокували подію…
– На нашому професійному сленгу це називається «створити інформаційний привід».
– Ну от, не журналісти ж створили цей самий інформаційний привід, а Маслаченко з Васьковським, як би ми до них не ставилися.
Олег лише загадково посміхнувся. Добре, що він погодився на цю бесіду під кавусю із зовсім незнайомими людьми! Зате перевірив наживо враження від своєї ідеї.
Зрозуміло, певний резон зробити невеличкий есей про журналістів у нього був, просто не хотілося викладати свої міркування «мушкетерам». Справді, якого біса бути відвертим з незнайомцями?! Тому вголос Олег доволі стримано вимовив:
– Ваші слова, шановний пане «мушкетер», говорять лише про повне нерозуміння проблеми з вашого боку.
– Перепрошую, але я маю деяке уявлення якщо не про журналістику, то хоча би про піар-менеджмент! – було очевидно, що Портос трохи образився. – Я навіть спеціально проштудіював пару-трійку книг на дану тему…
– От і підітріться видраними із цих книг сторінками, – зі смаком процідив Олег. – Все, про що я хотів сказати, сказано. Отже, добродії «мушкетери», три запитання задані, три відповіді отримані, вистачить із вас сказаного. Викладайте нарешті свою інформацію, та жвавіше: як би ви не хитрували, жодних додаткових запитань-відповідей більше не буде.
І з переможним виглядом озирнув «мушкетерів». Портос ображено посапував, вертячи в пальцях останню галету. Атос дрібненькими ковточками потягував остиглий еспресо, дивлячись кудись убік. Один лише Араміс залишався незворушним, він і заговорив:
– Бачите, хоч вас воно й напружує, та ми зобов’язані були влаштувати цей допит із упередженням.
– Чом ви вирішили, нібито мене це напружує?
– Тому що ви самі весь час наголошуєте на тому, що маєте їхати у свій «Кур’єрський експрес».
– Ну так, маю…
– Отже, перебування з нами в піцерії вас напружує.
– Ну, добре, добре, до певної міри.
– От бачите! – енергійно кивнув Араміс. – Але повірте, це нічого не означає у порівнянні з тим, що ми хочемо вам запропонувати. Тобто вже пропонуємо написати серію репортажів для вашої газети… або для будь-якої іншої, на ваш вибір.
– Як серйозна людина, насамперед я зацікавлений у матеріалах для «Кур’єрського експреса», – з достоїнством підкреслив Олег.
– Як хочете, як хочете, – кивнув «мушкетер». – Для «Кур’єрського експреса», то й для нього. Але ж загалом має вийти хроніка серії вбивств, що стануться у найближчий час.
Спочатку Олег не до кінця второпав сенс почутого, оскільки й сам тон попередньої бесіди, і сонно-млява обстановка у напівпорожній піцерії на подібний поворот аж ніяк не налаштовували. Проте коли зрозумів…
– Стривайте, стривайте-но, – пробелькотав він, обережно відсуваючи спорожнілий келих з-під мокачіно. –