– Я сегйозно. Теогетично я знаю, як відпгавити тебе туди… – Тихон зиркнув на вікно, ткнув худим, заломистим пальцем у небо, де за свинцевою товщею напареної літнім сонцем вологи ховалося сонце, і доказав: – …пгосто за’аз.
– Зараз? Тихоне, ти про що?
Попри фізичні вади Мар’янчик вирізнявся проникливим розумом, лишивши далеко позаду не тільки Стьопу, а й решту однокласників. Він нарешті розтиснув долоню, поклав на стіл і розгорнув принесений із собою аркуш.
– Що це? – Стьопа насторожено глипнув на малозрозуміле креслення.
– Я тут учо’а дещо пгидумав, – затинаючись і червоніючи від натуги й хвилювання, пролепетав Тихон. – Це геліостат.
– Що? – скривився Стьопа.
– Ну, я подумав, якщо куль п’ять, то це не зовсім аегостат, а тому вигішив пгидумати свою назву. І назвав його геліостатом.
– Ти думаєш… – медові, з крапинками сірого на краях райдужки, очі Степана спалахнули. – Воно полетить?
– Дивгись. – Мар’янчик поклав худорляву п’ятірню на креслення і заговорив, прицмокуючи і ретельно розжовуючи кожне слово: – П’ять великих куль ‘гизначгені для ствог’гення підйомгної сили. Вони будуть наповгнені гелієм. Гелій і кулі можна купити в Києві – я знайшов в Інтгегнеті. Тги менші кулі – ось тут, по кгаях – допоміжні. Вони упгавляють положенням геліостата у повітгі.
– А як він опускатиметься?
– Тобі ж головне злетіти, пгавда? – ще більше почервонів Тихон (Стьопа ствердно кивнув.) – Тоді ніяк. Ми пгосто пгипнемо геліостат до яког’я на землі. Я гозгахую його так, щоб він завгиснув на невеликій висоті – шоб усі б’ачили, що ти літгаєш. А для стгахговки вгімеш з собгою пневматгичну гушницю і гаптом шо пгостгелиш одну з куль. Саме че’з це куль п’ять.
Стьопа нервово облизав губу і провів долонею по обличчю. Недовірливо і водночас благально подивився на друга:
– Ти знаєш, як розрахувати необхідний об’єм куль?
Мар’янчик переможно посміхнувся.
– Закон Ахімеда. На будь-яке тіло, занугене в ‘ідину чи газ, діє підтгимувальна сила, що напгямлена вго’у і догівнює вазі витісненого об’єму ‘ідини чи газу. Нам тгеба підібгати такі кулі, щоб сила Ахімеда з боку повітгя догівнювала твоїй вазі.
Стьопа не зрозумів половини з того, що сказав Тихон, але схопив каліку за плече і нетерпляче затрусив:
– То давай! Давай! Чого ми чекаємо?
У «Вікіпедії» Мар’янчик відшукав густину гелію: ρгелію = 0,1785 кг/м3, після чого взяв олівець, перевернув аркуш і став акуратно виводити формули, коментуючи все, що робив:
– Об’єм кулі – це пгосто: V = 4/3πR3. Якби куля була одна, то сила Ахімеда визначалася б так.
Він записав формулу:
і розтлумачив:
– Тут mгелію – це маса гелію в кулі; ρгелію – густина гелію; V та R – відповідно об’єм та ‘адіус кулі; g – пгискогення вільного падіння. Оскільки куль у нас