Коротше, я шукала Барабанкіна, про якого вже була забула, по всіх каналах, через ці прокляті ріжки, які тепер явно вже лізли з шиньйона. Ніде жодної ознаки. Зник. Як раптом він сам мені дзвонить, я саме закінчувала себе доїти, одна нога на стільці: так, мовляв, і так, приходь за такою адресою (я так і знала: це його манера – міняти постійно квартири). Ну, я і побігла.
– Двері відчинені!
Я почула голос і увійшла. У квартирі було тихо, цокав десь годинник.
– Проходь.
Я пройшла в коридор і остовпіла: в кімнаті, повернутий до мене обличчям, освітлений зі спини сонцем, стояв високий молодий ангел. Його очі світилися, випромінюючи рівне заспокійливе сяйво. Його крила здіймалися високо вгору, майже впираючись у стелю. На його голому прекрасному тілі не було жодної волосини.
– Люсь, – сказав ангел і, широко змахнувши крилами, ступив крок назустріч.
Я впала, просто на вим’я, і забилася в істериці.
Кінець світу
Я це зробив, щоби зустрітися з Богом: інакше не було б сенсу. Не міг же Бог просто так вручити мені ключ від таємниці смерті. Мені одному. Я це відразу ж збагнув, як тільки підтвердилися результати лабораторних досліджень. Тоді я пустив найслабшу хвилю смерті, шириною всього в один градус. Яким же було моє здивування, коли в межах цього градуса я не виявив не тільки людей або тварин, але навіть мікроорганізмів! Біологічна форма матерії втрачала властивості життя. Їжачок і жучок лежали точно такі самі бездиханні, як і сторож садово-городніх дач, що випадково потрапив у зону дії хвилі. Я скрупульозно під мікроскопом досліджував мурах із мурашника біля будинку: хвиля смерті вразила їх всіх до одного, в одну мить призупинивши обмін речовин. Тільки дерева стояли ще зелені, шелестіли кронами: однак я знав, що вони мертві. У них все стоїть, нічого не рухається: про це свідчив мікроскоп. Усі клітини в них мертві, через тиждень або місяць сад перетвориться на страшний голий сухостій.
Тоді я подумав: хто я? Були в історії людства Адам і Ной. Я раптом зрозумів, що у мене є шанс побачити Бога. Якщо вбиваєш одну або навіть сто тварин, ти не можеш претендувати на особливе місце серед людей. Якщо навіть вбиваєш сто, тисячу людей – ти все одно звичайний убивця: багато їх було, тиранів, недолюдків. Рід людський відновиться, ніби нічого й не було. Але я… я примушу Бога з’явитися. Це буде навіть не тиранія, не бузувірство. Як не було бузувірством потоплення людського роду за часів Ноя. Коли гине людство, все як є, мова не може йти про вбивство. Було би нерозумно припускати, що Бог не присутній у події такого масштабу.
Міркуючи так, я підсилив хвилю смерті втричі і розширив діапазон дії до п’яти градусів. Кінець світу! Боже, ось він.
Я встав і підійшов до дзеркала: звідти на мене дивилося бородате, пооране зморшками страждань і пристрастей обличчя. Я… я був маленьким богом, який