У втомленого і невиспаного Ніколаса, що кліпав очима, не знайшлося ні сил, ні бажання сперечатися з пред'явленою сумою за сто дванадцять миль поїздки. Він тільки охриплим зі сну голосом запитав, чи можна розплатитися картою і поспішив в готель, щулячись від вітру, що здавався крижаним після теплого салону.
В номері Ніколас спішно кинув на тумбочку зв'язку ключів і, на ходу роздягаючись, пішов прямо в душ, щоб, як слід прокинутися. Він відшукав рукою вимикач і безліч лампочок з матового скла освітили приміщення розслабляючим, м'яким світлом. Хоч кімната і була відносно невеликою, поєднання малахітово-чорного кахлю і розташованих по периметру дзеркал надавало їй схожість з дзеркальним лабіринтом. Спершись ліктем об мармурову стільницю, Ніколас похмуро подивився на своє відображення в найбільшому дзеркалі.
Наїжачив і без того кошлате волосся і плеснув холодною водою собі в обличчя. Це допомогло трохи освіжитися, і тепер світ не здавався таким поганим, як кілька хвилин тому. Не дивлячись, зірвав з гачка рушник і промокнув залиті водою очі.
Скинувши на підлогу шкіряну куртку, і трохи повозившись з гудзиками сорочки, він зробив крок у душову кабінку.
Тепла вода остаточно прогнала ранішній озноб, розслабила м'язи, що нили після сну в машині. Упершись долонями у стіну, Ніколас з насолодою підставляв під тоненькі цівки то голову, то закриті очі. Вони стікали прозорими змійками по рельєфній мускулистій фігурі, пописаній татуюваннями. Для Ніколаса вони були чимось на зразок карти його особистого життєвого маршруту.
Біля самого серця – ловець снів з хитрим переплетенням ниток у центрі круга і широким пір'ям, що звисало вниз; копія подарунка, який Ніколас звик вважати особистим талісманом і оберегом від нещасть. На зап'ястку однієї руки – циферблат годинника, як нагадування про швидкоплинність і безповоротність часу, на іншій – отруйний павук. В моменти ухвалення важких рішень Ніколас частенько неусвідомлено торкався його, і тоді якимось незбагненним чином думки вияснювалися, і все ставало простішим.
На вузькій талії, під самими ребрами, два широкі хрести з датами смертей батьків. А над ними зображення неповного місяця, як нагадування про те, що саме вночі Ніколас найчастіше приймав найважливіші для себе рішення.
Струсивши головою, як великий пес, він видавив на долоню шампунь, що пахла бергамотом, пройшовся мочалкою по всьому тілу, після чого швидкими вигостреними рухами бритви покінчив з легкою