Дрібні снопоньки, густі копоньки,
В оборі плідно, дома західно,[68]
Дома західно та і радісно![69]
Іноді в таких колядках оспівується чудодійна будова золотого терема на рогах в оленя або будування церкви з допомогою коня:
Рано в неділю кури запіли,
А хто раньше встав, три свічки всукав:
При першій свічці личко вмивав,
При другій свічці коника сідлав,
При третій свічці з двору виїжджав,
А був же тото ґречний молодець,
Ґречний молодець на ім'я пан Дмитро
Хвалився конем перед королем:
«Нема в короля такого коня —
Золота грива всю землю вкрила,
Срібні копита камінь лупають,
Камінь лупають, церкву складають,
З трьома верхами, з трьома хрестами:
На першім хресті – сонечко в весні,
На другім хресті – місяць у креслі,
На третім хресті – зоря із моря,
Зоря із моря, два-три престола,
На тих престолах – Матка Христова,
Книжку читає, Христа благає
За вітця, матку, за всю челядку,
За челядочку, за худобочку.[70]
«Наскільки в колядках цієї групи грає ролю символіка поетичних образів, – пише Філярет Колесса,[71] – чи глухий відгомін із давніх мітологічних зображень, – це питання, вирішення якого тим трудніше, що на слов'янському ґрунті наступило поплутання християнських та апокрифічних елементів із пережитками передхристиянського світогляду, наслідком якого було й переношення мітологічних зображень на християнських святих (Юрія, Миколу, Василія, Іллю) і творення нової, християнізованої мітології».
Важливе місце в колядках займають і мотиви кохання, що стоять у зв'язку з різдвяним ворожінням дівчат (інколи й парубків) про сватання та весілля. У цих колядках, призначених для дівчини або парубка, оспівується дівоча краса, яка порівнюється з красою царівни або королівни, як ось:
Ой, рясна, красна в лузі калина;
А ще красніша (такого і такого) дочка;
По двору ходить, як місяць сходить;
В сінечки прийшла, як зоря зійшла;
В хату прийшла, пани стрічають;
Пани стрічають, шапки здіймають;
Шапки здіймають, її питають:
Чи ти царівна, чи королівна?
То ж не царівна, не королівна;
То дівчина, (такого і такого) дочка;
Ми ж її поважаємо,
Святим Різдвом поздоровляємо,
З отцем, із ненькою, і зо всім родом.[72]
Співається ще в цих колядках про любовне ставлення милого до милої, про мощення мостів, про те, як дівчина стереже сад-виноград або «вино»:
Ой, гула, гула крутая гора,
Що не вродила шовкова трава,
Тільки вродило зелене вино;
Красная панна вино стерегла,
Вино стерегла, кріпко заснула.
Як налетіли райскіє пташки,
Обдзюбали зелене вино
Да й пробудили красную панну.
Ой, скоро ж вона теє учула,
Своїм рукавцем на їх махнула:
«Ой,