– Я можу дати вам його ім’я, зайдіть в «Однокласники», подивіться на нього, можете навіть поспілкуватися, але реальне знайомство категорично небажане!
– Тоді я відмовляюся.
Ігор Вікторович, слухаючи діалог дочки з редактором, був на боці останнього. У словах товстуна була раціональна зернина, чим менше вони знають одне про одного, тим менше шансів, що виникнуть якісь проблеми. Але зараз розмова зайшла в зовсім інше русло. Якщо дочка відмовиться від участі, то Соломахін знову залишиться ні з чим. Знову та сука, колишня дружина, скаже, що який він, у біса, батько, якщо не зміг організувати для доньки обіцяний подарунок. На це Соломахін не міг піти.
– У чому проблема? – подав голос Ігор Вікторович.
Редактор і дочка опустили голови, немов бешкетники, яких застукав вихователь.
– Це не правильно, – видавив із себе Суриков.
– Ви боїтеся за безпеку моєї дочки – це раз, із цим я згоден. Чи є ще вагомі причини, щоб заборонити зустріч?
Веніамін Павлович знизав плечима.
– Якщо я візьму її безпеку на себе й ви не будете відповідати за це, зустріч можна організувати?
– Зрозумійте, – почав редактор. – Це абсурдно, ми не диван і не мобільний телефон купуємо, ми купуємо інтелектуальну власність. Навіщо зайвий раз наступати людині на мозолі?
– Тоді зустріч буде! – поставив крапку Соломахін.
Суриков важко зітхнув і підняв свої маленькі долоньки догори, демонструючи капітуляцію.
– От і домовилися! Віолето, ми зараз будемо обговорювати цифри й нудні речі, тому ти можеш бути вільна, – Соломахін усміхнувся дочці.
Та кивнула, підхопила зі столу свою сумочку й залишила чоловіків.
Вася завжди багато пітнів. Спочатку в дитячому садку, потім на уроках фізкультури в школі, потім в інституті. Він звик пітніти. Але особливо він пітнів при спілкуванні з дівчатами. Таке траплялося не так часто, але це вичавлювало з його організму літри рідини. Хлопець пітнів усім тілом від верхівки до кінчиків пальців на ногах. Пітнів рівномірно, весь укриваючись крапельками солоної вологи.
Ось і зараз, незважаючи на прохолоду кондиціонованого повітря в кав’ярні, він відчував, як прилипають вологі штани до сідниць, а по спині й животу маленькими ящірками сковзають краплі поту. Вадим спізнювався майже на п’ятнадцять хвилин, а двоє дівчат постійно хіхікали. Одна з них – жіноча версія його самого: фарбована блондинка з пишними формами й відсутнім поглядом. А друга – рудоволоса богиня, яка відкрито знущалася з хлопця, відпускаючи жарти на його адресу. Однак Василь був ладен вибачити їй усе.
Він закохався в Мері з першого погляду й навіть встиг непомітно сфотографувати її на мобільний. І вже два рази використовував це фото, доводячи себе до потужного оргазму. Він уявляв Мері без одягу. Худе, майже пласке тіло викликало в хлопцеві незрозуміле бажання, а відсутність опуклих грудей множила ті відчуття до моментального оргазму. Він хотів Мері, як нікого у своєму житті.
А у своєму житті він хотів багатьох, майже всіх, але доживши до двадцяти п’яти років,