Гроші, Куба і література. Олег Галетка

це гризло Миколу зсередини. Саме це не давало йому писати знову. А ще він почав чекати. Це була манія. Манія, яка зміцнювалася в ньому з кожним днем, яка лякала його. Щотижня він приїжджав у найбільшу книгарню міста й запитував у продавця одну книгу. Продавці звірялися по базі, знизували плечима, але про такий роман не чули. Микола не йшов. Він заходив до книжкових шаф і переглядав корінці з назвами. Переглядав полицю за полицею, ворушачи губами й неприродно вигнувши шию.

      Спочатку він переглядав стелажі з сучасною прозою, на це йшло від двох до трьох годин. Переглядав ретельно, деякі полиці зі строкатими корінцями він вивчав по два рази, зліва направо й навпаки. Нічого не знаходив і йшов додому, але тільки залишивши магазин, чекав того дня, коли зможе знову повернутися сюди.

      Він чекав увесь тиждень, як наркоман чергової дози. У Миколи з’явилася залежність. Щосуботи він стояв під книгарнею і входив одразу за продавцями. Вони впізнавали його. Крутили пальцем біля скроні, перевіряли базу й знизували плечима. А Микола йшов вивчати полиці.

      «Адже кожен може помилитися, – думав він. – Книга потрапила в магазин, хтось поставив її на полицю, а в базу занести не встиг. І ось вона стоїть там одна, і ніхто про неї не знає».

      Одного разу він перевірив останній стелаж із сучасною прозою. Книги не було. Микола вирушив до виходу й, проходячи повз полиці з історичною літературою, стрепенувся. Він не відразу зрозумів, що змусило його зупинитися. Хлопець повернувся на два кроки назад і витріщився на книги.

      Книги як книги. Багато книг. Багато різних історичних книг. Хлопець схилив голову на ліве плече й став читати корінці. Між книгами «Батий» і «До останнього моря» стояла вона – «Задуха» Паланіка.

      Микола здригнувся. Замружився, мотнув головою й повільно розплющив спочатку праве, а потім ліве око. Книга не зникла. Навпаки, назва стала чіткішою. Як Паланік потрапив в історичну літературу? Кров підступала й відходила від обличчя.

      Мозок народив здогад, що, можливо, якийсь відвідувач хотів купити цю книгу, але на шляху до каси передумав. Він полінувався повернутися, щоб поставити Паланіка на місце, і тому вставив його сюди. На вільне місце на полиці з історичною літературою.

      А якщо щось подібне відбулося й з книгою Миколи? З його думками, яких він зрікся? Якщо хтось засунув книгу в стелаж з історичною літературою або кулінарною, або дитячою?…