Він знову подумав про Кетрін. Вже минуло років дев'ять, десять, а може й одинадцять з тих пір, як вони розлучилися. Він напрочуд рідко про неї згадував. Бувало, він взагалі забував, що колись був одружений. Вони були разом близько п'ятнадцяти місяців. Взагалі Партія не дозволяла розлучення, але дозволяла жити окремо у випадках, коли у пари не було дітей.
Кетрін була високою, білявою, стрункою та граціозною дівчиною. У неї були правильні витончені риси обличчя, і зовнішність її можна було б назвати благородною, аж поки не ставало зрозумілим, що за цим красивим обличчям ховається лише цілковита дурість та фанатичність. Він зрозумів це ще з самого початку їх сімейного життя, коли пізнав її трохи краще. Всі думки в її голові зводилися до партійних гасел, і вона беззаперечно вірила у всю маячню, якою годує людей Партія. «Заїжджена платівка» – ось як він називав її у власній свідомості. І навіть з цим він міг би миритися, якби не одне – секс.
Як тільки він торкався її, вона вся здригалася і застигала. Обіймати її було наче обіймати колоду. І ще більш дивним було те, навіть коли вона притискала його до себе, йому здавалося, що вона одночасно відштовхує його щосили. Все її тіло ставало наче дерев'яне. Вона лежала з заплющеними очима, вона не опиралася, але і допомагала. Було таке враження, що вона просто виконує якусь партійну вказівку. Це ставило Вінстона у вкрай незручне положення, а через деякий час це взагалі стало нестерпним. Але навіть тоді він готовий був жити з нею, якби вони просто домовилися зберігати цнотливість, і на цьому все. Але, як не дивно, цю ідею відкинула сама Кетрін. Вона сказала, що вони повинні «зробити» дитину. Тож цей спектакль абсурду повторювався регулярно – раз на тиждень. Вона навіть нагадувала йому про це вранці, як про щось, що потрібно було зробити ввечері