Вінстон на мить замислився, потім присунув до себе диктограф і почав надиктовувати у звичному стилі Старшого Брата. Стиль цей було досить легко імітувати, він був одночасно військовий і педантичний, а ще мав певну характерну рису – ставити питання, а потім швидко відповідати на нього («Чому це нас вчить, товариші? А вчить це нас одному з основоположних принципів АНГСОЦу…», і так далі і тому подібне).
У трирічному віці товариш Огілві відмовився від усіх іграшок, крім барабана, автомата та іграшкового гвинтокрила. У шість років – до речі, на рік раніше, ніж належить, але Партія великодушно пішла йому назустріч – він вступив до лав Юних розвідників, а в дев'ять років уже став командиром загону. Коли йому було одинадцять, Огілві повідомив Поліції Думок про свого дядька після того, як підслухав розмову, де той, як йому здалося, проявляв свої злочинні схильності. У сімнадцять років він був районним організатором Молодіжної антисексуальної ліги. У дев'ятнадцять сконструював ручну гранату, яка була прийнята на озброєння Міністерством Миру, і вже під час першого випробування вбила тридцять одного євразійського солдата за раз. У двадцять три роки він героїчно загинув у бою. Коли він пролітав над Індійським океаном з важливими повідомленнями, його почали переслідувати ворожі реактивні літаки, тож він обтяжив своє тіло кулеметом і вистрибнув з гвинтокрила у воду, прихопивши собою на дно і самі повідомлення, щоб вони не дісталися ворогові – так він і загинув, сказав Старший Брат, і цей відважний та самовідданий вчинок мимоволі викликає почуття гордості за нашого побратима. Так, ще Старший Брат додав кілька зауважень про чистоту і цілеспрямованість життя товариша Огілві. Він не курив і був категорично проти алкоголю, не витрачав час на дурні розваги, і щодня займався у спортзалі, а ще дав обітницю безшлюбності, вважаючи шлюб і турботу про сім'ю несумісними з цілодобовим служінням своїй батьківщині. Всі його розмови були лише про принципи АНГСОЦу, і єдиною метою його життя було знищення євразійського ворога і полювання на шпигунів, саботажників, думкозлочинців і зрадників великої держави Океанія.
Вінстон все ніяк не міг вирішити, нагородити товариша Огілві орденом «За видатні заслуги» чи ні, але врешті-решт все ж відмовився від цієї ідеї через зайві перехресні посилання