Події, що змінили Україну. Владислав Карнацевич

найбільш сприятлива обстановка для розгортання наступу Великого князівства Литовського в Подільській землі. З Польським королівством воно знаходилося в мирних відносинах. Трохи ослабів натиск хрестоносців на корінну Литву. Орду стрясали міжусобні війни. Основну масу військ Ольгерда, що виступили проти ординців, склали феодальні ополчення князівств Південно-Західної Русі, незадовго до цього сприяючі ліквідації залежності населення Середнього Подніпров'я від Орди і приєднанню його до Великого князівства Литовського. Місцем збору і операційною базою військ Ольгерда став Київ. Підтримку Ольгерду подали подільські князі Коріатовичі і волинський князь Дмитро-Любарт Гедимінович.

      Зустріч литовсько-руських військ з об'єднаними силами трьох орд Північного Причорномор'я (Кримської, Перекопської й Ямболукської) відбулася на берегах річки Синюхи. (Точна дата битви невідома.) Ольгерд розставив війська так, щоб запобігти їх обходу монгольською кіннотою з флангів. Це йому цілком вдалося. Послідував фронтальний удар литовських і руських воїнів, підтриманий наступом на фланги ординців, що і вирішило результат битви у Синіх Вод. Переслідуючи супротивника, литовські і руські ратники захопили його обози з майном.

      У результаті битви у Синіх Вод межі підвладній Орді території в Північно-Західному Причорномор'ї були відсунуті до прибережної зони в низовьях Дністра і Південного Бугу, а на Дніпрі – до його порогів. Знизилося воєнно-політичне значення орд, що розміщувалися на захід від Дніпра. Без допомоги з центральних районів Ординської держави вони вже не могли протистояти натиску земель Південно-Західної Русі, Польському королівству і Молдавському князівству, що ввійшли до складу Великого князівства Литовського. Розширилися володіння Великого князівства Литовського на півдні: до гирла Дніпра і Дністра, в його складі закріпилися Київська земля, Поділля, Чернігівщина. Важливу роль у цьому зіграло прагнення місцевого населення звільнитися від тягаря ординського ярма.

      Кревська унія (1386)

      Період литовського владицтва на українських землях вітчизняні історики іноді називають «золотим століттям». Литовці переймали культуру, мову, віру місцевого населення. Проте боротьба з могутніми сусідами, в першу чергу з Тевтонським орденом, змусила литовські власті піти на угоду зі своїми вічними суперниками в боротьбі за владу в Західній Україні поляками. Протягом двох століть Литовська держава і Польща зробили назустріч один одному декілька вирішальних кроків, що закінчилися об'єднанням цих країн в одну державу. Першим таким кроком стала Кревська унія.

      У 1370 році помер, не залишивши спадкоємців чоловічої статі, польський король Казимир Великий. Престол успадкувала його малолітня внучка Ядвіга. Польща шукала союзників у боротьбі проти сусідів, зокрема проти тевтонів і угорців. Поляки звернули увагу на сина видатного литовського князя Ольгерда – Ягайло. Врешті-решт йому і була запропонована в дружини 12-річна Ядвіга. Литовський князь охоче пішов на переговори. Йому також необхідно було боротися з німецькими