Останній листок. Дари волхвів. Оповідання. О. Генри

його одяг просякли вологою і були холодні, як лід. Ніхто не міг зрозуміти, куди він виходив такої жахливої ночі. Потім знайшли ліхтар, що все ще світив, драбину, зрушену з місця, кілька покинутих кистей і палітру з жовтою і зеленою фарбами. Подивися у вікно, люба, на останній лист плюща. Тебе не дивувало, що він не тремтить і не ворушиться від вітру?… Так, люба, це і є шедевр Бермана – він намалював його тієї ночі, коли впав додолу останній справжній листок.

      Переклад українською Віталія Лук’яненка.

      Дари волхвів

      Один долар вісімдесят сім центів. Це все, що було. Причому, шістдесят центів складали одноцентові монети, які їй вдалося кілька разів заощадити, затято торгуючись з бакалійником, продавцем овочів і м'ясником – так затято, що у неї аж щоки пашіли від німого усвідомлення того, що такий наполегливий з її боку торг здавався їм примітивною жадібністю. Делла перерахувала тричі. Як і раніше, все ті ж один долар і вісімдесят сім центів. Але завтра вже Різдво.

      Що тут поробиш? Залишилося тільки впасти на стару потерту кушетку і заплакати. Власне, це Делла і зробила. Це ще раз підтверджувало приказку, що життя складається з ридань, схлипувань і посмішок, причому схлипування найчастіше переважають.

      А поки господиня дому поступово переходить від одного стану до іншого, давайте поглянемо на саму оселю. Мебльована квартира за 8 доларів на тиждень. Це, звичайно, не повні злидні, але, дивлячись на все це, чомусь саме таке слово крутиться на язиці.

      У вестибюлі унизу висить поштова скринька, до якої не протиснеться жоден лист, а змусити електричний дзвінок видати хоч якийсь звук, здається, не під силу жодному смертному. До всього цього додається табличка з написом «Містер Джеймс Діллінгем Янг».