За млиновою загатою був солончак, на краю якого за високої води ми, бувало, ловили пічкурів. Топчучись там повсякчас, ми перетворили його на трясовину. Я пропонував збудувати там набережну, яка могла б утримувати нас всіх і показав моїм приятелям велику купу каменів, яка була там для будівництва нового будинку біля солончаку (це каміння дуже добре підходило для наших потреб). Отже, ввечері, коли робітники пішли, я зібрав чимало моїх товаришів по іграх і, старанно працюючи з ними, як ті мурахи (інколи ми тягали один камінь вдвох чи втрьох), ми перенесли їх усі й збудували наш маленький пірс. Наступного ранку робітники були здивовані, побачивши, що каменю немає, і весь він використаний для нашого пірса. Надійшов запит на розбір нашої будівлі, нас викрили і поскаржились на нас. Декотрі з нас отримали прочухана від своїх батьків і попри те, що я відстоював корисність нашої роботи, мій батько запевнив мене, що ніщо не може бути на благо, якщо його зроблено нечесно.
Думається мені, тобі цікаво було б дізнатися дещо про його особистість та характер. Він мав відмінно складене тіло, був середньої, але доброї постави й дуже сильним; він був метикуватим, умів гарно малювати, був трохи навчений музиці й мав чистий приємний голос, такий, що коли він грав на скрипці псалми, підспівуючи собі, як він одного разу зробив увечері після робочого дня, слухати його було одне задоволення. Так само добре він умів працювати руками і, якщо це було треба, дуже добре порався з іншими інструментами торговця; але його найбільшим талантом було те, що він добре розумівся та правильно розмірковував щодо ризикованих питань як у приватних, так і в громадських справах. Останнє, щоправда, ніколи не було його справжньою роботою, адже велика родина, якій він мав дати освіту, та скутість його становища тримали його в торгівлі; але я добре пам’ятаю, як його часто відвідували видатні люди й питали його думки в справах міста або церкви, до якої він належав. Вони виказували йому неабияку повагу за його судження та поради: з ним також багато радились приватні особи щодо своїх справ, тільки-но з ними траплялись якісь неприємності, а також його часто обирали арбітром у спорі сторін. Так часто, як міг собі дозволити, йому подобалося мати за своїм столом путящого друга чи сусіда для бесіди, і завжди дбав за те, щоб ініціювати якусь дотепну чи корисну тему для розмови, яка б добре вплинула на розвиток його дітей. У такий спосіб він привертав нашу увагу до того, що було добрим, справедливим та розважливим у житті; і мало або й зовсім не приділялось уваги за тим столом їжі: гарно вона подавалась чи ні, сезонною була