Вдивляючись у сонце. Долаючи страх смерті. Ірвін Ялом

нашого з нею спілкування.

      – Найціннішою річчю, – сказала вона, – було те, що ви мені розповіли про вашого сина. Я була дуже зворушена тим, як ви намагалися достукатися до мене в цей спосіб. Інші питання, на яких ми зосереджувалися, – як я перемістила тривогу через власне життя і смерть на Джорджа, – безумовно, привернули мою увагу. Я вважаю, що ви маєте рацію. Але деякі з цих ідей – наприклад, ті, які ви запозичили в Епікура, – були дуже. гм. інтелектуальними, і я не можу сказати, щоб вони насправді допомогли. Та немає жодного сумніву, що під час наших зустрічей відбувалося щось дуже ефективне.

      Ця розділова лінія, яку вона провела між ідеями й нашим контактом{10}, є ключовим питанням (див. розділ 5). Хоч якими дієвими могли бути ідеї, втілитися в життя вони можуть лише завдяки особистим зв’язкам з іншими людьми.

      Під кінець сеансу Сюзан зробила приголомшливе зізнання про значні зміни в її житті:

      – Однією з моїх найбільших проблем є те, що я занадто замкнена в рамках своєї роботи. Я надто довго була бухгалтером, більшу частину дорослого життя, а тепер я задумалася над тим, що це мені не пасувало. Я екстраверт з інтровертною професією. Я люблю балакати з людьми, нав’язувати контакти. А життя бухгалтера надто монастирське. Я повинна змінити те, чим займаюся, а останніми тижнями ми з чоловіком серйозно розмовляли про наше майбутнє. Я все ще маю час на іншу кар’єру. Мені не хотілося б постаріти, озирнутися й зрозуміти, що я ніколи не намагалася робити щось інше.

      Сюзан розповіла мені, що вони з чоловіком часто напівжартома планували купити готельчик у Долині Напа. Раптом ця думка стала серйозною, і вони провели минулий вікенд з ріелтором, оглядаючи різні виставлені на продаж готелі.