Проклятий рейс. В. Волмир

штурманском столе.

      Пробую вимикач – світла немає. Гарячково перевіряю щитки на містку – все ввімкнуто. Викручую лампочку з світильника над штурманським столом – перегоріла. Беру тут же з полички лампочку і закручую її в світильник.

      – Важко було зробити це самому?

      – Єто твоя работа. Много болтаеш. Уходи.

      Відповідь двадцятидворічного юнака п’ятдесятирічному чоловікові. Дуже неприємний осадок в душі. Наступної ночі такий самий виклик. Цього разу на вахті старший штурман Ян. Знову міняю лампочку.

      – Вирішили вчити як любити Батьківщину?

      – Следі за оборудованием. Єто твоя работа. Здесь тебе не в конторе сидеть.

      Так ось воно що! Тепер я зрозумів про що йдеться. Олег. Цей виродок розповів їм про те, що почув від директора крюїнга перед відправкою, що я працював в апараті управління. Але це були ще квіточки. Погано було те, що на вахті в рубці знаходяться двоє людей: штурман і матрос – філіпінець і в обох випадках філіпінці були свідками моїх нічних візитів на місток. Це негайно стає відомо всім. Тут виключень не буває. До кінця ночі не сплю, обдумую ситуацію яка склалась.

      До Гібралтара підійшли о четвертій ранку. Згідно до правил мореплавства за годину до підходу судна до порту, оголошується стан готовності і екіпаж займає місця згідно до розкладу. В Гібралтарі маємо отримати бункер – тисячу п’ятсот тон флотського мазуту. Я в центральному посту. Раптом команда по голосному зв’язку: електромеханіку терміново на місток. Беру сумку з інструментом та йду на місток. Там знаходяться капітан, старший та другий штурмани, Олег і матрос-філіпінець. Капітан зразу ж заявляє:

      – Ти не справляєшся зі своїми обов’язками. Зараз немає освітлення біля брашпиля, матроси можуть отримати травми. Негайно відремонтувати! З твоїм приходом на борт з’явилось багато проблем. Я попереджаю тебе що якщо ти не виправишся, я відправлю тебе додому!

      Перевів погляд на своїх «землячків» – на їхніх обличчях був вираз тихої радості. Я мовчки пішов на бак, заліз на щоглу на площадку прожекторів. З п’яти прожекторів не горів середній – той що освітлював брашпиль. Послабив кріплення прожектора, розвернув його і зазирнув всередину. В нижній частині прожектора лежала викручена лампа ДРЛ. Вкрутив її на місце – вона зразу ж загорілась. Гайки кріплення скла «батерфляй» розкручені – явний признак рук людини. Поставив все на місце. Внизу весело гелготіли філіпінці і глузували типу «молодець», «гарно працюєш», «спеціаліст вищого класу».