Таким чином, як боротьба цих двох начал усередині нас приречена продовжуватися вічно, так і каменяр, який прагне надати своєму каменю ідеальну форму, приречений постійно користуватися своїми інструментами. Як тільки масон вважатиме, що він досяг досконалості і відкладе у бік інструменти 1 градусу, вважатиме, що всі його вади переможені, а всі його недоліки прибрані, то це буде початком зворотної трансформації його душі до стану «дикого каменю».
Саме тому учень повинен досконало оволодіти даними інструментами, а майстер, наскільки б майстерним він не став, повинен завжди відчувати себе учнем і не зупинятися в роботі над собою ані на хвилину.
Другий урок, який я засвоїв – як не існує на світі двох абсолютно однакових людей, так і не існує єдиного для всіх шляху до Істини. Кожен з нас обирає його собі сам. І хоч всі ми йдемо до однієї Цілі, але кожен йде до неї своєю дорогою.
У сучасному суспільстві людині доводиться боротися проти двох впливів, які однаково виключають свободу думки: проти того, який стверджує сліпу віру, і того, який нав’язує догматику наукових вірувань. Релігія і наука постійно пропонують нам на вибір десятки готових рішень і відповідей, виборюючи один перед одним право називатися носієм тієї самої єдиної Істини. До того ж, боротьба за існування та «місце під сонцем» поглинає людину цілком, абсолютно не залишаючи часу для спокійного самостійного роздуму.
Люди готові приймати на віру все, що не вимагатиме від них наявності особистої точки зору, все, що дозволить їм не обтяжувати себе самостійним пошуком відповідей. У цьому суспільстві люди воліють твердо знати або сліпо вірити, але ні в якому разі не мислити самостійно. На незручні питання вже готові зручні відповіді. Саме через це розум сучасної людини настільки засмічений і перевантажений забобонами, ілюзіями і штампами.
На противагу цьому Масонство не проголошує ніяких непорушних істин і тому заперечує всякі догмати і доктрини. Воно прагне розвивати незалежність думки і для більшого заохочення роботи розуму, не пропонує готових рішень. Масонству потрібні мислителі, а мислитель це не той, чий розум обтяжений надлишком знань, а чий дух вільний від катехізисів і доктрин. Тому, в ході навчання, через алегорії і символи, учневі пропонується почати мислити самостійно, щоб пробудити і розвинути в ньому здібності до роздумів, розумінню і здогаду.
Хоч брати і готові завжди прийти на допомогу порадою або справою, але шлях учня – це шлях самостійної роботи над собою. Як не стане моє тіло сильніше, якщо за мене вправи будуть робити інші, так і неможливо домогтися просвітління, не розпочавши мислити самостійно.
Праця учня в 1 градусі напевно найважча, тому що учень є одночасно і суб’єктом, і об’єктом своєї роботи. І ще тільки освоюючи отримані інструменти, він повинен навчитися перемагати свого найнебезпечнішого ворога – самого себе. Навчитися відрізняти хороше в собі від поганого, виявляти, розуміти