Багато світових історій кохання відображають цей сексуальний власницький інстинкт, як і бажання закоханих зберегти свою сексуальну вірність. Наприклад, після розлуки з Ізольдою Білявою Трістан побрався з іншою жінкою зі схожим іменем, Ізольдою Білорукою, значною мірою через те, що ім’я тієї жінки було майже таке ж, як і в його коханої. Але Трістан не зміг змусити себе сприйняти шлюб. В арабській легенді Лейла, розлучена з коханим Меджнуном і заручена з іншим, також уникала весільного ложа. І приблизно 80 % чоловіків та 88 % жінок в опитуванні погодилися з твердженням: «Важливо бути сексуально вірним, коли ти закоханий» (додатки, питання № 42).
З усіх рис кохання прагнення сексуальної вірності для мене найцікавіше. Імовірно, воно виникло з двох суттєвих причин: захистити батьків від зрад та виховання чужої дитини; захистити давніх жінок від того, що потенційний чоловік та батько їхніх дітей піде до суперниці. Прагнення сексуальної вірності дозволило нашим прабатькам захистити свою дорогоцінну ДНК, оскільки майже весь свій час та енергію вони витрачали, упадаючи за тим, кого обожнювали.
Та разом із намаганням забезпечити сексуальну вірність під час упадання з’явилася менш приваблива риса кохання, шекспірівський зеленоокий монстр, – ревнощі.
У своїй книжці про правила куртуазного кохання Капелланус писав: «Хто не відчуває ревнощів, не вміє кохати». Він назвав ревнощі «нянькою кохання», бо вважав, що вони розпалюють любовний жар49.
Цей проникливий церковник, як завжди, правильно все зрозумів. У кожному суспільстві, де антропологи вивчали любовну пристрасть, вони повідомляють, що обидві статі стають ревнивими, дуже ревнивими50. Як застерігала «Книга змін», китайська книга мудрості, написана понад три тисячі років тому: «Близький зв’язок можливий лише між двома особами, група з трьох осіб породжує ревнощі»51.
Утім для закоханих бажання сексуального зв’язку та тяжіння до вірності в сексі не настільки важливі, як прагнення до емоційного єднання з коханими. Вони хочуть, щоб кохана людина телефонувала й казала: «Я тебе обожнюю», приносила квіти чи інші невеликі подарунки, запрошувала на бейсбол або до театру, сміялась, обіймала їх, оточувала увагою. Закоханий гаряче прагне любові у відповідь. Це прагнення до емоційної спорідненості набагато перевершує бажання простої сексуальної розрядки.
75 % чоловіків та 83 % жінок в опитуванні погодилися з твердженням: «Для мене важливіше знати, що ______ кохає мене, ніж займатися з ним сексом» (додатки, питання № 50).
«Се божество, сильніше, ніж я, прийшовши, правитиме мною віднині та навіки. Кохання заполонило мою душу»52. У ХІІІ столітті цими словами Данте описав мить, коли вперше побачив Беатріче.