– Це будівництво велося без дозволу. Незавершена, невдало сконструйована будівля ховалася глибоко в сицилійських лісах. Але сьогодні вранці незрозумілий запах привернув увагу Антонії Річчі Альсатіан. Синьйора Річчі, будь ласка, розкажіть нам, що сталося, коли ви гуляли зі своєю собачкою Люпо.
Камера наводиться на жінку, що стоїть біля Ромео. Антонія маленька, в теплій куртці з капюшоном, золотаве витке волосся німбом оточує голову. Обличчя в неї видовжене, на носі – горбинка. Як на мене, вона чимось скидається на свого собаку. Люпо, хекаючи, стоїть у неї між ніг, його великий рожевий язик звисає, гнучкий і мокрий, вуха настовбурчені, з гострими кінчиками. Ромео тицяє мікрофон Антонії в обличчя. Вона здається до всрачки переляканою.
– Люпо… він нюхати… він гавкати на дім. Він засмучений. Я намагаюся його… відтягнути його, але він не рухатися. Він дуже хороший собака.
Люпо гавкає.
– Чшш, Люпо.
Вона чимось його частує.
– Він копати, копати й копати. Він щось ловити під дім. Мене, я думати, це topo, це… «пі-пі»?
– Миша?
– Миша. Але я зляканий. Дім, він виглядати strano… дивно… а тоді я виявити тут довге біле волосся. Ось тут. Просто отут. – Вона показує на землю. – Я чути історії. Я знати. Я знати коза ностра… Тож я телефонувати поліція.
Ромео киває й відсовує від неї мікрофон. Він дивиться на собаку, що тепер нюхає його між ніг.
– Ні. Basta[8], – каже Антонія, напружено тягнучи повідець Люпо. – Mi dispiace[9].
– Поліцейські прибули о пів на восьму сьогодні вранці. Вони говорять, що така картина типова для горезвісної сицилійської мафії, коза ностра. Вони не здивувалися, знайшовши тіло, сховане в бетонних підвалинах.
Камера перемикається на сицилійські ліси. Собака піднімає задню лапу і дзюрить на щебінь.
– ЛЮПО. НІ.
– Знайдене тіло Алвіни Найтлі та підозри щодо її вбивства ставлять під сумнів припущення про самогубство чоловіка її сестри, Амброджо Карузо, двадцяти дев’яти років, що загинув лише три дні тому. Поліція шукає докази того, що насправді Амброджо Карузо також був убитий. Це Ромео д’Альба, для «Новин Бі-Бі-Сі», наживо з Таорміни.
Ну круто.
Я пультом вимикаю телевізор.
У них є моє тіло та тіло Амброджо. Це лише питання часу. Вони шукатимуть Бет. Сподіваюся, тільки щоб допитати й дізнатися, чи зможе вона щось прояснити. Але сестра-близнючка Бет та її чоловік на тому світі. Чи не буде вона серед перших підозрюваних? Що, як вони подумають, що їм потрібна саме Бет?
Бет. О Боже, це ж я.
Хіба що… Чи могла б я знову стати Алві? Хоч я офіційно й сконала? Арррр. Оце все заплуталося.
Я встаю та спотикаюся на килимку. Змив унітаза шумить, мов цунамі. Я схиляюся над раковиною, відкриваю холодну воду та плескаю собі в обличчя. Дивлюся в дзеркало. Погана ідея. Я маю такий вигляд, ніби з могили вилізла,