– Ви, без сумніву, знаєте, що про це гуде все містечко. Ми всі більшу частину вихідних розмовляли телефоном із клієнтами, друзями… – Він двічі змахнув рукою перед обличчям, наче відганяючи мух. – Річ у тому, що реакції загалом відповідають нашим очікуванням. Наші клієнти, від яких повністю залежить наш заробіток, загалом незадоволені нашою позицією щодо історії з Лоїс Вілсон.
– Нашою позицією? Невже ці люди ніколи не чули про презумпцію невинуватості? Я її захищав, і її виправдали.
– Її не виправдали, – сказав Браян Карлтон, саркастично піднявши кутик рота. – Обвинувачення просто розвело руками й відступило після того, як ви загнали десятирічну дівчинку в глухий кут і змусили визнати, що вона брехала.
– Це нічого не змінює, – відповів Кевін.
– Ви помиляєтеся, – сказав Браян. – Але мене не дивує, що ви не бачите різниці.
– Як це слід розуміти?
– Повернімося до суті справи, – втрутився Ґарт Сесслер. – Як ми намагалися пояснити вам, коли ви ще не ув’язалися в цю справу так сильно, ми завжди тримались осторонь від таких суперечливих справ. Ми – консервативна фірма. Ми не шукаємо скандальної слави чи публічності. Вони відлякують заможних клієнтів нашої громади. Отже, – продовжив він, остаточно закріпивши за собою головну роль у дискусії, – ми з Сенфордом і Браяном переглянули ваш послужний список у нашій фірмі. Ми вважаємо вас сумлінною, відповідальною людиною з перспективним майбутнім.
– Перспективним? – Кевін машинально повернувся до Браяна. Він зайшов у цей кабінет із думкою, що його майбутнє почалося. Воно перестало бути звичайною перспективою.
– У кримінальному праві, – сухо додав Браян.
– Яким ми не цікавимося, – закінчив Сенфорд.
На мить вони здалися Кевінові схожими на «Трьох помагачів»[4].
– Розумію. Отже, ви зараз не запропонуєте мені статус повноправного партнера в «Бойл, Карлтон і Сесслер»?
– Розумієте, ми не надаємо статусу повноправного партнера просто так, одразу, – сказав Ґарт. – Його цінність полягає не лише у фінансовому зиску, а й у значенні, а це значення випливає з внеску працівника в громаду та саму фірму. Чому…
– Однак ми не бачимо жодної причини, з якої ви не зможете досить швидко стати повноправним партнером у якійсь фірмі, що спеціалізується на кримінальному праві, – сказав Сенфорд Бойл. Він зблиснув начищеною усмішкою й посунувся вперед, склавши руки на столі. – Не можна сказати, що ми незадоволені всім, що ви зробили тут. Хочу сказати це ще раз.
– Отже, ви не звільняєте мене, а радше даєте знати, що мені було би краще деінде, – різко відповів Кевін. Кивнув і розслабився в кріслі, а тоді знизав плечима й усміхнувся. – Утім, я все одно думав, чи не подати мені у відставку.
– Прошу? – перепитав Браян, нахилившись уперед.
– Мені