Обличчя Ґорґеля пом’якшало. У Хайме все чудово, відповів він. Принаймні, якщо судити з останніх листів. Його перевели з мадридського фронту до околиць Теруеля.
– А як щодо вас? – спитав Фалько. – Ви отримали відпустку?
– Мені надали тижневу відпустку за сімейними обставинами. Після Харами.
Фалько зацікавлено вигнув брову. У Харамі відбулася одна з найбільш запеклих битв цієї війни. Добровольці з міжнародних комуністичних бригад протистояли маврам із підрозділу регуларес та їхнім європейським командирам, які взяли на себе левову частку відповідальності за ведення бойових дій. Втрати були величезними.
– Ви там були?
Вкрай пихатий, Ґорґель покрутив вус.
– Так.
– І це справді було настільки жахливо, як писали газети?
– Може, навіть гірше.
– Отакої! Мене тішить, що ви можете розповісти правду.
– Дякую. – У погляді Ґорґеля знову промайнула іскра недовіри. – Ви в цивільному вбранні. Хіба ви не в армії?
Фалько усвідомлював, що Ческа не відриває від нього пильного погляду.
– Ні, у мене інші справи. Бізнес.
Недовіра змінилася зневагою.
– Розумію.
– Імпорт-експорт. – Фалько навмисно скривив обличчя у цинічній гримасі.– Товари першої необхідності і таке інше. Не лише в окопах можна захищати Іспанію від епідемії марксизму.
– Ясно.
Зневага Ґорґеля стала фізично відчутною. Задоволений, він розвернувся до Чески, ніби закликаючи її звернути увагу на кожну деталь. Це означало, що він подолав випробування, і Фалько вирішив, що настала слушна мить роздивитися жінку в більш невимушеній і природній манері. Її світлі очі стежили за ним – уважно, оцінююче й дещо обережно, – але вона опанувала себе. Зухвала поведінка Фалько дала їй достатньо часу, аби повернути самовладання і триматися належно. Найцікавіше у цій ситуації, сказав він собі, що, якби їхні стосунки були серйознішими, Ческа, безсумнівно, виявила би ідеальну холоднокровність. Жінка, яка має приховувати щось важливе (особливо якщо вона заміжня), зазвичай прикидається краще, ніж та, що переймається через легкий флірт. Ось чому Фалько метнув на неї схвальний погляд і вдруге усміхнувся їй.
– Мої вітання, – сказав він. – Ви маєте пишатися вашим чоловіком.
– Я й пишаюся ним.
Вимовивши ці слова, вона сильніше стиснула руку Ґорґеля. Якби не чутки про її коханців, цинічно подумав Фалько, мене б зворушила така подружня вірність. Солдат та його запашний трофей. Якусь мить, не виходячи за межі пристойності, Фалько впивався очима в її смагляве аристократичне обличчя. Від Чески, як і минулого разу, пахло парфумами «Амок», губи були нафарбовані яскраво-червоною помадою. Вона й досі приголомшливо гарна, збагнув він, і це відкриття завдало йому майже фізичного болю. Як прикро,