Улюблені пісні XX сторіччя. Михайло Маслій

каштанах», вона милує слух у «Колгоспному вальсі», «Київському вальсі», «Студентському вальсі», «Дніпровських хвилях»… Усі вишукані та незабутні, ностальгійно відомі не тільки в Україні, а й у багатьох державах світу, особливо там, де є великі українські громади: США, Канаді, Австралії, країнах Латинської Америки. Ці пісні нагадують українцям далекий рідний край, його багатовікові звичаї, традиції, природу і людей.

      Верховино, мати моя!

Вірш і музика Михайла Машкіна

      У трембітоньку заграю, Заграю, загуду,

      З своїм рідним, милим краєм Розмову поведу.

      Верховино, мати моя, Вся краса чудова твоя,

      Вся краса твоя чудова У мене на виду!

      Дана, шіді, річка, дана, дана, (2)

      Вся краса твоя чудова У мене на виду!

      У мене на виду!

      Стелиться туман над звором, Лягає на груні.

      За горами далі гори Синіють вдалині.

      А над ними хмари плинуть, Наче вівці в полонині,

      Наче вівці в полонині Пасуться навесні.

      Дана, шіді, річка, дана, дана, (2)

      Наче вівці в полонині Пасуться навесні.

      Пасуться навесні.

      Хвилюється у долинах Пшениця золота.

      Спів заводів в полонину До мене доліта.

      Верховино, мій ти краю, Хто твої тепер пізнає,

      Хто твої тепер пізнає І села, і міста?!

      Дана, шіді, річка, дана, дана, (2)

      Хто твої тепер пізнає І села, і міста?!

      І села, і міста?!

      Я сміюсь на повні груди, Радію, мов дитя.

      Перетворюють в нас люди І край свій, і життя.

      З високої полонини Бачу, рідна Верховино,

      Бачу твоє, Верховино, Щасливе майбуття!

      Дана, шіді, річка, дана, дана, (2)

      Бачу твоє, Верховино, Щасливе майбуття!

      Народний сільський композитор – аматор, уродженець Східної України, в’язень німецьких концтаборів, який дивом залишився живим, улюбленець свого краю і свого часу, вбивця і самовбивця, талант, життя якого сповнене протиріч, Михайло Машкін – є автором вірша і музики пісні «Верховино, мати моя!», яка від часу написання, з далеких 1950–х і донині, є гімном закарпатської землі. Правда, досі тривають суперечки щодо авторства незабутнього закарпатського шлягера. Існує й інша версія народження пісні «Верховино, мати моя!» Її першоавторство приписують Йвану Гриньку, який мав прізвисько Батринчин і жив у селі Задньому, що над річкою Боржавою. Йван, окрім того, що вів чудернацький спосіб життя, був страшний на вроду – істинний русинський Квазімодо. Єдиним заняттям неосвіченого селянина було випасання корів неподалік гори Клобук (кажуть, що навіть виганяв серед зими, і худобина знаходила для себе пашу). Щоразу, випасаючи худобу, виспівував коломийки та різні закарпатські співанки, яких знав силу – силенну. Чутки про старого заповзятого закарпатського співака Батринчина дійшли й до Михайла Машкіна