У Північному Причорномор’ї активно використовували не тільки місцеві, а й привізні іноземні монети. Так, з бурхливими подіями тих років пов’язують знахідку скарбу золотих монет-кізікінів на Одещині. У ньому було кілька десятків монет, виготовлених у малоазійському місті Кізік, яке напередодні тієї війни було завойоване військом Александра Македонського. Захоплена скарбниця Кізіка використовувалася для оплати найманців, у тому числі тих, яких відправили взяти Ольвію. Однак господар золотих монет так і не зміг повернутися за своєю прихованою біля переправи через Дунай платнею.
Античним полісам у Причорномор’ї протегували їх сусіди-скіфи, які були зацікавлені у розвитку торгівлі. Свої монети скіфські правителі не карбували. Лише одного разу місто Каллатіс вирішило догодити свому покровителю – скіфському царю Атею – випуском срібної монети. Їх збереглося дуже мало. На лицьовій стороні зображено чи то бородате божество, чи то сам Атей, а на звороті – голий до пояса скіф, що стріляє з лука.
■ «Монета царя Атея», IV ст. до н. е.
■ Стародавні китайські монети відливали зазвичай у вигляді особливої форми бронзових лопаточок і ножів. Як гроші в Китаї також використовували кам’яні копії мушель каурі. Іноді копії мушлів каурі робили із бронзи. Але у III cт. до н. е. монети у вигляді кружечків з’явилися і в Китаї, дуже скоро ставши основним типом монет. Хоча різні екзотичні форми монет використовувалися у Китаї ще досить довго.
Самі скіфи якщо і використовували монети, то лише ті, що надходили до них з інших держав і лише для торгівлі з греками або як елементи прикрас. Наприклад, у царському кургані біля села Рижанівка, що на Черкащині, були знайдені персні, у яких в якості щитків були припаяні золоті статери з Боспорського царства.
У Стародавньому Китаї перші металеві гроші спочатку намагалися виплавляти у вигляді бронзових мушель каурі. Використовували і кам’яні копії мушель каурі. Однак така форма виявилася занадто складною і надалі протягом кількох століть китайці відливали гроші у вигляді особливих топірців, ножів і лопаток.
Карбовані зображення не тільки надавали виробам особливої форми, але слугували ще й державною гарантією ваги та проби виробів. Номінальна вартість цих перших монет була трохи вищою вартості ваги наявного в них металу – за рахунок цього держава покривала витрати на їх виготовлення і отримувала певний прибуток. При цьому різниця між вартістю металу монети і її оголошеною вартістю була помірною і влаштовувала всіх – і державу, яка мала можливість отримувати особливий прибуток від карбування монет, і купців, яким тепер стало набагато легше вести торгівлю.
Слідом за грошима-кружечками з золота розпочалося карбування металевих грошей з міді та срібла. Золото коштувало набагато дорожче срібла, а срібло набагато дорожче