Кажан щодня приносив пошту, висипав повідомлення на робочий стіл. Переважно розсилки, нечасті людські листи тонули в масі абичого: корисні пристрої, вигідні квитки, як провести вихідні, містер Х хоче з вами познайомитись, винаходи, що заощаджують місце, сили й електроенергію, – універсальна відкривачка щільно закручених банок, причіпна полиця під кухонний стіл, гачок для витягування тостів, що дає змогу не обпікати пальців. Самих форм для смаження яєчні в цивілізованому світі налічувалося з десяток, хоч би й чисельність людей на острові значно поступалася чисельності курей та інших сільських тварин. Наталя відписувалась від спаму, та він устигав відкласти личинки в інших спам-ресурсах і невдовзі прокльовувався наново.
Лист від Ельзи мало не загубився в купі сміття.
«Агов, ти не задубіла там іще?»
Зима в південній півкулі повзла до кінця. У громадських садах здіймався лабіринт ароматів: чайні троянди, полум’яні, сніжні, ніжно-рожеві… Троянди, які не припиняли цвісти в найхолодніші, до десяти за Цельсієм, п’ятдесяти за Фаренгейтом, місяці, нарешті втомились. Джмелі запізніло шукали скарбів серед опалих пелюсток, павуки спали у сплетених напередодні сітях поміж кущами.
Місцевий митець виставив у парку копії знаменитих статуй: Давид, Батьківщина-Мати, Свобода, Володимир Ілліч ледве сягали людського зросту. Вони крокували один за одним по гравію, зникали за трояндовим живоплотом.
Виставка сподобалась Наталі, вона навіть придбала листівку і повісила на стіну над комп’ютером.
Ілліч посміхався їй у лице, коли вона придумувала відповідь Ельзі.
«Так, Діду Морозе, зовсім замерзаю. А в тебе що робиться? Може, поговоримо – давай, переходь на скайп».
Вони були знайомі з Ельзою стільки років, що вона пам’ятала в подруги десяток зачісок, півдесятка барв волосся, певну (хто ж рахує!) кількість коханців і чоловіків, прізвищ та імен. Останні Елка надто любила змінювати: новим знайомим вона називалась то Ельзою, то Елоїзою, то Еллою, то Альоною. Наталя не була впевнена, як міняються імена – з кольором волосся чи з новим коханцем. Чи, навпаки, нове ім’я відкриває іншу Елчину сутність і приманює нове кохання. Сама Наталя була з тих, хто бачить сни й пам’ятає імена, і, коли Елла переходила до наступного імені, бувало, нагадувала їй про попередні.
Пискнув скайп – Ельза. Однак не голосовий виклик – повідомлення:
«Наталю, питання є. Ти ще вчиш дітей російської мови?»
На квадратний кілометр острова припадало триста людей, із них росіян – нуль цілих нуль десятих і далі трохи відсотків. Наталя знімалась тут у масовці реклами, розвозила піцу до борделів, роздавала безкоштовний шоколад, вигулювала псів. Борделів і собачих притулків було більше, ніж російських шкіл. Однак і російські школи також траплялися.
Батьки перевозять дітей і своїх батьків. Переселенці, затуляючись долонею від сонця, вдивляються в піну над скелями. Бабусі везуть у валізах добірки