Втеча від свободи. Еріх Фромм

людьми. Розв’язання цієї, на перший погляд, суперечності і становить предмет досліджень соціальної психології[14]. Її завдання – не просто показати, як пристрасті, бажання, тривоги[15] змінюються і розвиваються внаслідок соціальних процесів, а й виявити, як енергії людини, втілені в конкретні форми, своєю чергою перетворюються на продуктивні сили, що формують соціальний процес. Приміром, без жадання слави й успіху, як і без потягу до праці, не міг би з’явитися сучасний капіталізм. Без цих і без багатьох інших прагнень людині бракувало б стимулів поводитися відповідно до соціальних та економічних вимог сучасної торговельно-промислової системи.

      З викладеного вище випливає, що подана в цій книжці точка зору відрізняється від поглядів Фройда саме тим, що виразно наголошує на незгоді з його інтерпретацією історії як результату психологічних процесів, які, на його думку, не є соціально обумовленими. Я так само категорично не погоджуюся з тими теоріями, що не зважають на роль людського чинника як динамічного елемента в соціальному процесі. Моя критика спрямована проти соціологічних теорій, які відверто прагнуть усунути психологічні проблеми з соціології (як, приміром, це робить Дюркгайм та його школа), а також проти тих, які тією чи іншою мірою пов’язані з біхевіоральною психологією. Ці теорії єднає припущення про те, що природа людини не має власної динаміки, а психологічні зміни слід розуміти в категоріях набуття і розвитку нових «звичок» у результаті адаптації до нових культуральних патернів[16]. Хоча ці теорії й описують психологічний фактор, вони насправді зводять його до відгомону культуральних патернів. Лише динамічна психологія, основи якої було закладено Фройдом, по-справжньому визнає роль людського фактора, а не просто побіжно його згадує. Хоча якоїсь фіксованої людської природи не існує, ми також не можемо вважати її безмежно пластичною і здатною до пристосування до будь-яких умов без власної психологічної видозміни, тобто без своєї психологічної динаміки. Людська природа є результатом історичної еволюції, проте в ній закладено механізми й закономірності, а завдання психології – відкрити їх.

      На цьому етапі для повного розуміння того, що я вже пояснив, і того, про що йтиметься далі, необхідно розкрити суть адаптації. Наш розгляд цього поняття також ілюструватиме, щó ми розуміємо під психологічними механізмами та закономірностями.

      Здається необхідним розмежувати адаптації «статичну» та «динамічну». Під статичною адаптацією ми розуміємо таке пристосування до патернів, яке залишає незмінним цілісну структуру характеру й зумовлює лише набуття нової звички. Прикладом такої адаптації може бути перехід від традиційно китайського способу споживання їжі паличками до прийнятого на Заході способу їсти виделкою і ножем. Китаєць, який переїжджає до Америки, пристосується до нового способу споживання їжі, проте ця адаптація практично не матиме впливу на його особистість – вона не сформує