«Це несправедливо!» Настя закричала.
«Це найкраще що може відбуватися з вами в цій ситуації». Бленк спокійно сказав. «Я був би радий сказати,«ви невинні». І до речі…». Він провів рукою по підборіддю. «Чому ви вчора не відвідали ранкову лекцію?»
«Вчора?» Анна подивилася на Настю. «Ви помиляєтеся – ми були там».
«Вчора ми…?» Настя згадувала події минулої доби – це був день, коли вони бачили Джиллит в останній раз.
«Так». Бленк вивів її з думок. «На наступний день після її вбивства».
«Стривайте…». Настя видихнула. «Яке сьогодні число?»
Бленк подивився на неї з підозрою, звузивши очі. «Зараз 29 Января».
Анна і Настя відкинулись тому, думаючи над тим, що відбувається. Один день з їх життя… просто зник в їх пам'яті.
Глава 3
Анна і Настя, нарешті, вийшли з невідомого будівлі. Бленк супроводжував їх до автомобіля, в якому вікна були матово тоновані, що не дало і м можливість бачити щось з вікна. Очевидно, це така тактика ФБР, як вони думали. Але знову з'явилося те, що ускладнило їх життя зараз, коли все… майже все здавалося таким спокійним і таким правильним.
Автомобіль зупинив прямо у «Нескінченного Сяйва». Дівчата вирішили трохи відпочити від цього місця, і влаштувалися в невеликому кафе в трьох кварталах від нього.
Після того, як дівчата отримали їх мобільники тому, Настя по намагалася додзвонитися Дімітрі, не звертаючи уваги за заборону агента Бленк, але Дімітрі не відповідав на дзвінки.
«Залиш це». Анна сказала їй, втупившись в її тарілку з смаженою картоплею. «Ти знаєш, вони можуть відслідковувати дзвінки. До того ж, навряд чи твій брат зможе допомогти нам у цьому, з огляду на все… все навколо».
Настя кивнула, погоджуючись. «Так. Це так безглуздо. Серйозно, що ми будемо робити? І що нас чекає? Ми буде жити тут поки вони не знайдуть її вбивцю? Якщо вони взагалі знайдуть його…». Вона вдихнула аромат чорного міцного чаю, що стояв перед нею.
«Ти бачила Бленка». Анна кинула погляд в вікно, ніби побоюючись, що він може слухати. «Він явно не наш найкращий друг – він впевнено налаштований проти нас».
«Але що якщо подзвонити Люсії Родрігес?» Настя спонтанно запропонувала.
Люсія Родрігес була офіцером поліції Чикаго, і вона зберегла щось на зразок дружніх відносин з Настею і Анною після того, як вони пережили спільну історію.
Анна закотила очі. «Вона не поліція Нью-Йорка. І вона не поїде з Чикаго в Нью-Йорк заради нас».
«Ти права». Настя зіщулилася. «Прости. Я просто не знаю…». Вона нервово провела рукою по волоссю. «Просто це все явно позначиться на нашому майбутньому».
«Але знаєш , що ще напружує?» Анна надпила свій замовлений зелений чай. « она була в аеропорту Чикаго, коли ми прямували сюди».
«Так». Настя задумалася. «Що вона там робила? І чому Бленк навіть не згадав це?»
«Тут виразно щось не так… Однозначно все не так».
Офіціантка,